- Дмитре, чому померла Вероніка?
- Від грипу. Якесь ускладнення. Набряк гортані. - І у вас нема підстав вважати, що… - Є підстави вважати…
- Тоді слухай, що я тобі розповім. Cкажи мені, ти не навідуєшся до того місця, де жив твій тесть? Там тепер ресторан і зал ігрових автоматів.
- Я там нічого не забув…
- А я саме там була після повернення.
- До речі, як тобі їздилось?
- Ну от же ж, от! - Катерина знову показує на срібне авто за вікном на знак того, що їздилося їй добре.
- Радий за тебе. Хай хоча б комусь буде добре в цьому світі. То яким вітром тебе занесло в колишній дім мого, як ти висловилася, тестя? - Дмитро відзначив, що сам уперше вжив слово «тесть» стосовно Івана Раєвського.
- У мене була мрія продати свою «бетонку» на лівому березі і купити невеличку хатку біля Дніпра. І коли я ходила дивитися квартиру, я завітала до того кафе, яке відкрилось у тому приміщенні. Випила чашечку кави, згадала все, що ти мені розповідав про те подвір’я і про те підворіття, і вирішила поспілкуватися з офіціантом чи з буфетницею, мовляв, ви тут недавно, як вам ведеться… І мені сказали, що колишні мешканці квартири твого тестя частенько навідуються до них бити вікна, вимагають, щоб їх поселили в їхнє законне помешкання, а один тип навіть показував форму номер три, де він записаний. Той тип себе іменував сином ґенерала Раєвського. - Ґенерала Раєвського?
- Так! Я запам’ятала те гучне ім’я. Шляхетне прізвище в алкогольно кримінальному контексті - такого не забудеш.
- Дякую, що ти розповіла мені про це.
- Я подумала: а що як це тобі в чомусь допоможе. Адже все на світі пов’язане між собою. І особливо в цьому місті.
Коли мене запросила одна жінка розписати для неї скриню півнями, виявилося, що то рідна сестра однієї з моїх гіпоте тичних свекрух, я ще раз подумала про плутанину київських зв’язків і згадала тебе…
- Так, Київ - велике село. І моя братова Лариса Лаври ненко - теж твоя давня знайома?
- Так! І вона тобі щось переповідала про мене?.. - Кате рині стало трішки незручно. Дмитро відчув це, і змінив тему:
- Я хочу сказати тобі, що санітаркою в лікарні, де померла Вероніка, також була жінка з компанії мого… цього самого… тестя. А Вероніка і Вікторія, як виявилось…
- Вікторія - твоя дочка?
- Так. Вони, коли пішли від мене, то примудрились налагодити стосунки з дідом.
- Себто з Раєвським?
- Так, з ним. Потім продали оті його апартаменти чи то фірмі, чи то власникові кафе, який купив їм трикімнатну квартиру неподалік від Львівської площі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зрада. ZRADA made in Ukraine» автора Кононенко Євгенія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зрада ZRADA made in Ukraine“ на сторінці 39. Приємного читання.