Розділ «Рими»

То мені видається можливим

        Піднестися в польоті,

Опинитися в їхньому світлі,

        Розчинитись у злоті,

        В полум’яній вільготі.

Я веслую у сумнівів морі

        Без надій — то є скрута;

Але, прецінь, мене запевняє

        Моя тиха осмута:

        Вона Богом почута!

IX

Цілує вітер, стогнучи від чару,

Легенькі хвилі з брижами достоту;

Західне сонце теж цілує хмару,

Забарвлюючи пурпуром і злотом;

Вогонь, що від гілок набрався жару,

До іншого вогню відчув жаготу;

Навіть верба, схилившись до потоку,

Виказує йому любов глибоку.

X