Розділ «Рими»

Ждуть вони, що рука білосніжна

Доторкнеться до них!

Ай! — подумав я, — схоже, дрімає

Так натхнення у грудях завжди

І, мов Лазар, чекає на голос,

Що накаже: «Зведись та іди!»

VIII

Коли бачу, як синявий обрій

        Вдалині перекрила,

Наче тюль, порохнява дорожня,

        Золотава й тремтлива,

То мені видається, що можна

        Від земної зупинки

Відірватись до того серпанку

        За якусь-то хвилинку,

        Мов легка порошинка.

Коли поночі я споглядаю

        Темні обрії неба,

Як там зорі тремтять у пожарах,

        Мов зіниці вогненні,