Розділ «Зі збірки «Інший, той самий» (1964)»

списи нещадні й невблаганні стріли.

До царства і до любої цариці

з походу повернувся вже Улісс.

Він переміг, бо стійко переніс

і гнів богів, і грізні громовиці.

Не поспішає більше він нікуди,

йому цариця голову на груди

поклала, пригорнувшись до царя.

Та де той чоловік, що на чужині

блукав, мов пес, позбавлений гордині,

і твердив, що Ніхто його ім'я?

Напис на примірнику «Беовулфа»[27]

Запитую себе все знову й знову,

чому так безнадійно й ревно я

учу, коли надходить ніч моя,

суворих саксів стародавню мову.

І пам'ять, вже послаблена роками,

повторює — хоч марно — ці слова

так, начебто життя мого канва

і тчеться, й розпускається часами.