Розділ «Зі збірки «Шал Буенос-Айреса» (1923)»

міг би подумати він;

ми, мов злодії, розділили

здобич ночей і днів.

Afterglow[5]

Зворушливим є завжди захід сонця,

хоч би який непоказний він був,

але найбільш зворушує сіяння —

останнє, відчайдушне —

яке затоплює долину,

коли за обрій вже сховалось сонце.

Нам боляче дивитись на це сяйво —

відчужене, трагічне та примарне, —

що просторові мороком грозить

і раптом гасне,

коли ми помічаєм його фальш,

як гаснуть сни,

коли ми розумієм, що спимо.