TextBook вилили на нього покидьки й отруту…
Тепер, білі кості, утворили коло,
оточили в ронді нашу землю голу.
І лунає наше голосіння вбоге,
на землі нещасній вже нема нічого!»
* * *Та, можливо, встоїть статуя єдина,
не впаде додолу, гола й самотинна.
І тоді це буде, в сутіні захланній,
плідної ідеї прихисток останній.
Прихисток останній отієї форми,
котру Вседержитель визначив як норму,
і яка, простерта, будучи тонкою,
тихо причарує ніжною красою.
І вразлива зірка у небесній сині,
може, запитає: «Що це за створіння?
Хто така ця жінка, що несамовито
не гине, самотня, в неживому світі?»
І її полюбить, бо така потреба,
і зірветься, врешті, шугонувши з неба.
І, можливо, якось милість невідома
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Сторні Альфонсіна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Знемога» (1920)“ на сторінці 10. Приємного читання.