Розділ «Зі збірки «Остаточно» (1919)»

увінчаного лозою, де китиці, фрукти, вина.

Моя рука закоханки, що з трону його спустила,

на місце, де була криця, йому прилаштує крила,

й заплаче він, мовби хлопчик, який зійшов зі стежини.

Малий чоловічок

Малий чоловічку, малий чоловічку,

кенарю твоєму мріється політ…

Я — пташина, кенар, малий чоловічку,

відпусти у світ.

У твоїй я клітці, малий чоловічку,

малий чоловічку, у клітці твоїй.

Малим називаю, бо не розумієш

ти мене, дурний.

Я також не тямлю, але ти не гайся

й відімкни цю клітку, бо хочу втекти;

малий чоловічку, мені півгодини

подобався ти.

Горе мені!

І ти кохати вмів, і був привітним,

і квітнула весна, і ти був щирим,