TextBook Коли я повернувся на наше обійстя, Нійолє вже стрибала по саду, ніби візит до лікарні надав їй нових сил. І знову їла із землі немиті абрикоси!
Я підскочив до неї, відібрав.
— Знову хочеш захворіти?!
— А я зовсім не була хвора! — радісно повідомила дівчинка. — Це бабуся вигадала!
— Все одно — фрукти треба мити. І руки також! — сказав я тоном старшого брата.
На диво, Нійолє одразу ж мене послухалась і пішла мити руки. Я знову завважив, що не так уже й погано мати сестру і навчати її уму-розуму.
А ще їй можна доручити важливу справу. Ту, про яку я міркував усю дорогу додому.
— Нійолє! — покликав я дівчинку.
Вона одразу ж прибігла. Очевидно, їй теж було приємно відчувати, що у неї є брат.
— Умієш зберігати секрети? — запитав я.
— Атож! — гордо мовила вона. — У нас у Барбідонії суцільні таємниці! І всі їх зберігають у слоїках з-під меду. І закорковують воском!
Я кивнув і поманив пальцем, щоб вона наблизила до мене вухо. Її обличчя стало кумедним і дуже серйозним. А я прошепотів:
— Можеш віднести записку до БРТ?
— Звісно… А кому віддати?
— Айрес, — сказав я. — Тільки це треба зробити так, щоб ніхто цього не бачив! Зможеш?
— Атож! — знову повторила вона. — Я можу одягнути невидимий плащ!
— Який ще плащ? Я ж серйозно! — розізлився я.
— І я серйозно, — сказала Нійолє. — Ну, якщо не хочеш, щоб я була в плащі, можу просто піти гратися до Лізи і непомітно віддам записку…
— Оце буде краще, — сказав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Арсен» автора Роздобудько Ірен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корида в місячному сяйві“ на сторінці 1. Приємного читання.