— А ти що — закохався? — хитро посміхнулася дівчинка.
— Звісно, ні! — почервонів я. — Просто у мене до неї є важлива справа.
— Яка? Скажи, яка? — мала аж застрибала від цікавості.
— Розумієш, я хочу, щоб Айрес провела мене на горище. Ти ж чула, що там зберігаються якісь речі й документи мешканців села. Можливо, там є щось про наших?
— Про Арсена і Нійолє? — здогадалася вона.
— Так. Ми ж мусимо знати про них більше! — поважно сказав я. — Але про це поки що нікому не треба знати. Розумієш?
Дівчинка кивнула.
— Клянешся? — суворо запитав я.
І вона знову кивнула.
— А де записка? — запитала вона.
— Зараз напишу.
І я пішов до хати писати записку. Виявилося це справою непростою. Я сів за дідівський стіл, узяв папір та ручку. І закляк.
Що ж написати? Почав згадувати, що писав Ольці Курочкіній. Здається, там було так: «Приходь після уроків до теплиці. У мене є два квитки в кіно…»
Написав — і оком не змигнув. Але що маю написати зараз?
Я напружено гриз кінчик ручки…
Написав таке: «Айрес! Приходь…» — і зібгав папір. Узяв новий аркуш. Замислився.
«Дорога Айрес…» Знову зібгав. Усе було не те…
Може, не треба ніякого звертання? Але як вона зрозуміє, що я звертаюся до неї?
Я взяв новий аркуш: «Айрес! Є важлива справа…».
Чи можна починати листа одразу зі справи?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Арсен» автора Роздобудько Ірен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корида в місячному сяйві“ на сторінці 2. Приємного читання.