Розділ «VIII Мухи та павуки»

І гак зі сплеском упав у воду!

— Недоліт! — озвався Більбо, вдивляючись у протилежний берег. — Ще півкроку — і ти б закинув його в човен. Спробуй-но ще раз. Не думаю, що чари такі сильні, аби зашкодити тобі, якщо ти лише доторкнешся до мокрої мотузки.

Філі витягнув гак на берег і знов узявся за нього, все-таки трішки вагаючись. Цього разу він жбурнув його з великою силою.

— Спокійно! — сказав Більбо. — Тепер ти закинув гак аж за дальній борт. Тягни помаленьку.

Філі поволі потягнув за мотузку, і через якийсь час Більбо гукнув:

— Обережно! Гак лежить на борту — аби лише він зачепився.

І гак зачепився. Мотузка напнулася, Філі смикнув її на себе — але марно. Йому на допомогу прийшов Кілі, а тоді ще Оїн і Ґлоїн. Вони тягли й тягли — і раптом усі попадали на спини. Втім, Більбо був напоготові — він схопився за мотузку і якимось прутиком затримав маленького чорного човника, який рушив був за водою.

— Допоможіть! — скрикнув він, і Балін саме вчасно вхопився за човен, якого ледве не віднесло течією.

— Усе-таки він був прив’язаний, — сказав Балін, дивлячись на обривок линви, що звисав із човна. — Чудова робота, хлопці, й добре, що наша мотузка виявилася міцнішою.

— Хто попливе перший? — запитав Більбо.

— Я, — озвався Торін, — а ти — зі мною, і Філі з Баліном — теж. Більше човен не витримає. Потім — Кілі, Оїн, Ґлоїн і Дорі, тоді — Орі, Норі, Біфур і Бофур, а насамкінець — Двалін і Бомбур.

— Я завжди останній, і мені це не подобається, — заявив Бомбур. — Сьогодні черга когось іншого.

— Не треба бути таким огрядним. А так мусиш пливти останнім, коли човен буде менш навантажений. І не смій бурчати, коли тобі наказують, — інакше з тобою може трапитися лихо.

— Але тут немає весел. Як же ви збираєтеся доправити човна на той берег? — запитав гобіт.

— Дайте мені ще одну мотузку і ще один гак, — не розгубився Філі — й, коли гак прив’язали до мотузки, якнайвище та якнайдалі метнув його в темряву. Оскільки гак не впав на землю, їм стало зрозуміло, що він застряг у гіллі.

— Тепер залазьмо, — звелів Філі, — й нехай хтось із нас тягне за мотузку, що зачепилася за дерево на тому боці. Хтось із решти хай тримає першого гака, а коли ми щасливо висадимося на тому березі, хай зачепить його за човен — і ви зможете притягнути його назад.

У такий спосіб усі вони невдовзі щасливо опинилися на протилежному березі зачарованого струмка. Двалін щойно вибрався з човна зі змотаною мотузкою на плечі, й Бомбур (він таки не переставав бурчати) готувався зробити те саме, коли дійсно трапилося лихо. Попереду на стежці почувся частий стукіт копит. З присмерку несподівано виринув олень, який мчав просто на них. Він налетів на ґномів, позбивав їх із ніг і приготувався до стрибка. Потім сильно відштовхнувся і перескочив через потік, навіть не торкнувшись води. Але він не досяг протилежного берега цілим і неушкодженим. Торін, єдиний із усіх, зберіг рівновагу та ясну голову. Щойно вони пристали до берега, він натягнув лук і вклав стрілу — на випадок, якщо десь поблизу причаївся охоронець човна. Тож тепер Торін упевнено та влучно послав стрілу в оленя. Приземляючись, той спіткнувся. Його відразу поглинув присмерк, але вони почули, як стукіт копит збився з ритму і затих.

Утім, не встигли вони привітати постріл схвальними вигуками, як страшний лемент Більбо вивітрив із їхніх голів мрії про оленину.

— Бомбур упав у воду! Бомбур тоне! — кричав він. І це була правда. Бомбур стояв на суші лише однією ногою, коли на нього налетів олень і перестрибнув через нього. Бомбур перечепився, ненавмисно відштовхнув човна від берега і, падаючи спиною в темну воду, вхопився за слизькі корінці — але його пальці зісковзнули, а човен повільно закружляв на бистрині й зник.

Коли ґноми підбігли до берега, у воді ще було видно Бомбурів каптур. Вони миттю кинули побратимові мотузку з гаком. Бомбур ухопився за неї — і вони витягли його на сухе. Звісно, він був мокрий з голови до ніг, але то було не найгірше. Коли вони поклали його на берег, він уже міцно спав, стискаючи в руці мотузку, та так сильно, що йому не могли розтиснути кулак, — і ґном продовжував міцно спати, хоч як вони силкувалися його розбудити.