Володар Перснів: Дві Вежі

Вони побігли вервечкою, наче хорти по свіжих слідах. Орки проторували широку стежку, молода трава лежала чорна, розчавлена. Раптом Слідопит підніс руку, зупинив загін і поспіхом завернув праворуч: від стежки відокремився ланцюжок маленьких слідів босих ніг. Подекуди поверх них пройшлися важкі чоботи - втікача наздогнали й повернули. Там, де боковий слід обірвався, Арагорн підняв щось із трави та приніс друзям.

- Тут пробіг гобіт. Мабуть, Пін, бо він менший за Меррі. Дивіться!

- Застібка від ельфійського плаща! - разом вигукнули Леголас і Гімлі.

- Листя з дерев Лоріену саме по собі не падає. І цей листок загублено не випадково!

- Отже, хоча б один гобіт живий, не втратив здорового глузду і в змозі бігати, - сказав Гімлі. - Ми стараємося недарма. Чудово!

- Тільки б напіврослик не поплатився за свою сміливість, - зітхнув Леголас.- Серце холоне, коли подумаю, що наших лагідних, веселих гобітів тягнуть на прив’язі, немов худобу…

Сонце підбилося до зеніту, потім почало схилятися на захід. З боку моря слабкий вітер пригнав перисті хмари, але й вони швидко відпливли. Сонце торкнулося обрію. Довгі тіні виросли за плечима бігунів і потяглися до сходу. Троє Хранителів не затримувались ані на хвилинку. Закінчувалась перша доба після загибелі Боромира, а орки все ще були далеко попереду. їх навіть не було видно, хоча пласка рівнина була відкрита аж ген до крайнеба. Коли запала темрява, Арагорн оголосив привал; вершини [15] Західної міни, де друзі стояли на світанку, віддалилися на дванадцять ліг.

t;-Якщо будемо всю ніч відпочивати, а ті не затримуватимуться, нам їх вже не наздогнати, - сказав Леголас.

- Ну, без перепочинку навіть орки навряд чи обійдуться,— заперечив Гімлі.

-^- Орка не люблять виходити на відкритий простір при денному світлі, але ж нині насмілились! Тим паче не витрачатимуть вони ніч на відпочинок. .’-г- А як ми вночі знайдемо сліди?

- Вони ведуть прямо на північ, досі нікуди не відхилялися, - наполягав Леголас.

-^ Припустимо, я зумів би знайти слід і вночі, - сказав Арагорн. - Але якщо все ж таки ми розминемося або зграя надумає кудись завернути, повернення до стежини забере набагато більше часу. Хоча, наскільки я розумію, орки Білої Руки взяли верх та ведуть компанію до Ізенгарда.

- Було б необачно покладатися на це, - зауважив Гімлі. - Невже в темряві ми знайшли б застібку Піна?

- Та, мабуть, після цього випадку орки подвоїли пильність, - сказав Леголас. - А полонені напевне виснажені. Вони не намагатимуться втекти, доки не сподіваються на допомогу. Як саме допоможемо, гадати рано, снершу їх наздогнати треба…

- Послухайте-но, - розсердився Гімлі. - Я не новачок серед мандрівників і не найслабкіший серед своїх родичів, однак і мені навряд чи вдасться добігти до Ізенгарда, не переводячи дуж У мене теж серце щемить, коли б моя воля, я б ані хвилини не чекав. Але зараз треба перепочити…

.– Куди не кинь - то все клин, - сказав Слідопит. - То що ж ми вирішуємо?

- Ти ведеш нас, - відповів Гімлі, - ти найдосвідчені-ший серед нас. Тобі й вирішувати.

- Серце моє рветься вперед, - сказав Леголас. - Але я тут не один. Як скаже Арагорн, нехай так і буде.

- Дарма ви на мене покладаєтесь, - похмуро промовив Арагорн. - 3 тих пір, як ми пропливли повз Кам’яних гігантів, що б я не вирішував, усе виходить боком…

Він довго вдивлявся в густу темряву, повертаючись на захід, на північ.