Володар Перснів: Дві Вежі

Ґрунт твердий, кусючий, злий,

На вугілля схожий,

Ніжки наші палить, змій.

Ніхто не допоможе.

Камінь, скелі, валуни, Немов кістки оголені

- Хто розгризти зможе?

А вода, струмки, потоки

Освіжають ніжно ноги,

Холодом лоскочуть…

Можна досхочу плескатись,

Можна смачно харчуватись,

Якщо тільки схочем…

Ага! Чого ж ми схочемо? - додав він, нишком зиркнувши на гобітів. - Зараз скажемо! Він колись відгадав, проклятий Торбінс відгадав…

Вона - помацать - крижана,

Не диха зовсім, хоч жива,

Кольчугу носить цілий рік,

П’є воду, хоч не хоче пить.

В глибокім вирі не потоне,

Але на суші - швидко сохне,

Бо доля їй така дана.