Володар Перснів: Дві Вежі

Гобіти мовчки зжували свою порцію хлібців. Давно вже вони не здавалися Сему такими смачними, як того ранку - може, від того, що поводження Горлума нагадало про їхні дивні властивості. Горлум проводжав заздрим поглядом кожен шматок,, який вони відправляли до рота, дуже нагадуючи пса, що очікує під столом недоїдків від обіду хазяїна, і це дратувало гобітів. Лише коли вони, ретельно підібравши всі крихти, стали вкладатися спати, Горлум повірив, що від нього не приховали ніяких делікатесів, відійшов на пару кроків і схлипнув.

- Слухайте, пане, - шепнув Сем, не особливо турбуючись, чи чує Горлум, - нам обов’язково потрібно поспати, тільки по черзі: присяга присягою, а голод не тітка. Можу заручитися, хоч Горлум і став Смеагорлом, гарних манер він набратися не встиг. Отже, спіть, пане, а коли в мене очі злипатися почнуть, я вас розбуджу. Ох, погано, що його зв’язати не можна!

- Може, ти й вірно кажеш, - відповів Фродо, не знижуючи голосу. - Він перемінився, але наскільки глибока ця зміна? Однак поки що боятися нічого. Вартуй, якщо хочеш. Я посплю години зо дві, а потім зміню тебе.

Фродо так втомився, що, не доказавши, схилив голову на груди і заснув. Горлум теж згорнувся клубочком і притих. Повітря з легенів зі свистом виривалось крізь його стиснуті зуби. Розмірений подих сплячих заколисував… [206]

Сем підвівся, щоб розім’ятися, обережно торкнув Горлума ногою - той смикнув ліктем і знову застиг. Сем нахилився і шепнув йому прямо у вухо: «Соковита рибка!» - Горлум і на це не відгукнувся.

- Схоже, спить, - пробурмотів Сем. - Був би я таким, як він, йому б більше не довелося прокидатися!

Намагаючись не думати про меч і мотузку, він присів поруч із Фродо.

Коли Сем прокинувся, небо було тьмяне - темніше, ніж до світанку. Сем зірвався на рівні ноги, відчуваючи бадьорість і жвавий апетит, і це значило, що він проспав увесь день, не менше дев’яти годин. Фродо спокійно спав, витягнувшись на весь зріст. Горлум не спокусився на них під час сну, але кудись подівся. Сем згадав свого старого, докоряючи собі за слабкість.

- Ото морока на мою голову! Ну куди ж він подівся?

- Тут я, тут! - відгукнувся сиплий голос зверху. Сем підніс голову і побачив на тлі вечоріючого неба круглу голову Горлума і його відстовбурчені вуха.

- Гей-гей! Що ти там робиш? - крикнув Сем.

- Смеагорл хоче їсти. Незабаром повернеться…

- Ану злазь! - гаркнув Сем. - Злазь, кому кажу! Але Горлум уже зник. Лемент розбудив Фродо, він сів

і почав протирати очі

- Що сталося? Котра година?

- Не знаю, - відповів Сем. - Сонечко начебто вже зайшло. Горлум утік, їсти, мовляв, хоче.

- Не хвилюйся, він повернеться. Присяга зв’язала його на деякий час. І не захоче він розставатися зі своєю коштовністю.

Те, що вони проспали весь день, як байбаки, поруч із Горлумом, голодним і незв’язаним, нітрохи не збентежило Фродо.

- Усе на краще. Ми обоє добре відпочили. Адже найважче ще попереду!

- Я оце розмірковую, як бути з провізією, - зізнався Сем. - Скільки днів знадобиться на завершення справи? І після того як бути? Лоріенські хлібці добре підживлюють, але, щиро кажучи, їх недостатньо, щоб набити черево, хай не ображаються шановні особи, що їх пекли. І потім [207]їсти треба, хоч помалу, щодня, а запас хлібців поповнити ніде не можна. Якщо підтягти пояси, розтягнемо те, що маємо, тижнів на три. Дотепер ми даремно тринькали запаси…