Частина друга

Елементал

— Побачимо,— сказав я.

Вони озирнулися водночас: Сміт глянув через ліве плече (щоправда, не сплюнув), а Вессон через праве: ти ще сумніваєшся?

— Може, вам туди спершу так під’їхати? — спитав Іб.— Коротше, в розвідку.

— Ні,— сказав я.— Немає часу на репетиції. Сьогодні все зробимо.

— Сьогодні?

— Так, опівночі треба вже бути там. Ти встигнеш з машиною? До вечора ще далеко.

— Що з мене ще? Окрім сіамських близнюків? Може, панцир, гроші?..

— До речі,— сказав я.— Де тут можна перекусити? Так, щоб зі столиком на двох? І швидко.

Він зрозумів. Вессон зупинив «могилу» біля першого-ліпшого ресторанчика, назву якому придумав абсолютно глухий чоловік — «Кака-ду». Ми з Ібрагімом зайшли до майже порожньої зали, тільки в кутку сиділа гамірна чоловіча компанія і мочила носи у пиві.

Ми примостились подалі.

— Ти щось будеш? — спитав Іб.— Бо я не голодний.

— Я теж.

— Тоді лише для годиться візьмемо пива з креветками. Ти взагалі п’єш?

До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть.

— Скільки? — спитав він.

— Три штуки. Поки що.

Ібрагім, не кліпнувши, дістав із спідньої кишені піджака портмоне, відрахував гроші і, поклавши їх між палітурки меню, підсунув до мене.

— Поки що,— повторив він.

Зігнувши вдвоє тридцять стодоларових купюр, я недбало запхнув їх у джинси.

Прицокотіла кобилка, Ібрагім замовив пива з креветками й одразу розрахувався, однак ні до чого не доторкнувся.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 5. Приємного читання.