Розділ «Частина друга»

— Коротше,— сказав він,— ми знаємо, де той об’єкт. Ху… Поганий, коротше, об’єкт. П’ять чоловік охорони, коротше, зі стволами, а нам, ти знаєш, стволів не можна. Добре тільки те, що об’єкт далеко за містом.

— Що ж тут доброго? — спитав я.

— Дещо,— дражливо сказав він.

— Потрібен детальний план об’єкта.

— Е-е-е,— він уже геть роздратовано глянув на мене.— Ти хочеш, щоб я тобі зараз усе описав лівою рукою і по-французькому.

Від останнього слова я трошки напружився, але Ібрагім нагадав:

— Це так, коротше, Штірліц робив. А план буде. Коротше, все буде, окрім стволів.

Попри всю напускну потаємність, Ібрагім був невеликим конспіратором, бо раптом і Сміт встромив свого носа:

— Слухай, Іб, а на фіґа їм ця дівчина? Вона що, вбила когось чи зарізала?

— Думаю, що це ниточка,— багатозначно сказав Іб.

— Яка ниточка? — не зрозумів Вессон.

— Слід.

— «Слід-інвест»? — спитав тупий Сміт.

— Слід-пезд! — роздратовано сказав Іб.— Ниточка може привести до того, кого вони не бачили мертвим.

— Ниточка — це і є слід,— пояснив Вессон.— Слухай, Іб, а вони там цю ниточку не той?..

— Ні… Ні, коротше.

— А довше? — спитав тупий Сміт.

— Заткніть свої піддувайла! — сказав Іб.— Ви бачите, що я розмовляю? Вам як кудись іти без стволів, то ви просто казитеся.

— Ти не про те подумав,— огризнувся Вессон.— Я мав на увазі, чи вони її не… чи не відокремлять душу від тіла.

— Вона їм не потрібна мертва,— сказав Ібрагім.— Коротше, єдине, за що можна не боятися, то це за її життя.