— Цікаво? Тоді відкоркуй їм пляшку шампанського,— сказав я барменові і пішов до вільного столу під стіною.
Він приніс карафку з «абсолютом» і сам налив мені чарку.
— Хінкалі будуть через десять хвилин. Уже вкинули у воду. Може, чогось закусити?
— Ні. Пізніше принесеш каву.
— Даремно ти,— сказав він.— Нормальні телиці. Можна з готелем.
— Я поспішаю. Якби ти мені організував колеса, то це було б щось.
— Куди їхати?
— В Осетію. Скажімо, до Моздока, можеш?
З-під його третьої брови під носом вирвався свист.
— Це ж довкола всієї Чечні.
— Не всієї. Тут кілометрів триста. Я плачу.
— Скільки?
— Дві сотні.
— Треба подумать. Подзвоню, спитаю.
Він пішов на кухню, а я випив, і треба сказати, горілка була непогана, хоча, звичайно, не «абсолют».
Та, що пропонувала ближче знайомство, здалеку підняла до мене келих із шампанським, я кивнув і теж підніс свою чарку.
Зате хінкалі були перфектні — тісто тонке й ніде не прорвалося, фарш пустив смаковиту юшку, яка приємно обпікала в роті. Переді мною стояла така величезна тареля цих кавказьких «вареників», що вже не тільки дівчата, а й решта відвідувачів з цікавістю поглядали в мій бік.
— Смачного!
Я підвів голову і побачив міцного хлопця з глибоким червоним шрамом упоперек лоба — дивно, як його голова не розкололася навпіл. Він сів за мій стіл навпроти і також кутуляв щелепами, але не хінкалі, а жуйку, на його вузлуватому вказівному пальці подзенькували ключі, і я здогадався, що це так швидко прибув водій, який не проти заробити цієї ночі двісті баксів.
— То куди їдемо? — спитав він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 20. Приємного читання.