– Та слуга якась.
– Ти не знаєш яка?
– Не знаю. Коли слуга народить, то немовля при ній на два роки лишають. А потім забирають до іншого куреня. Там він зростає, а гдє вже до служби годний, тоді в інший курінь його ставлять. Ти довго паничу своєму прислужаєш?
– Та вже чотири роки, – сказав я, бо приблизно стільки працював у детективній агенції «Хаос».
– А до пана Набоки кому голдував?
– Та нікому.
– Курінним слугою був?
– Це як? – не зрозумів я.
– Ми з тобою єси слуги паничеві. А є ще курінні слуги, які всьому куреню одразу прислужаються.
– А, ну десь так. А хто ще є у курені? Ось паничі, слуги, джури.
– Ще є бидло, раби підвальні та раби земляні.
– Як це?
– Побачиш.
– Добре. А багато тут куренів, у Січі?
– Багацько.
– Скільки?
– Та хтозна, – Федька цей мало що знав. Тупуватий, чи що?
– Ну от пальців двох рук вистачить? – спитав у нього. Він почав загинати пальці, рахував подумки, пальці на обох руках швидко закінчилися.
– Не вистачить.
– Тобто більше десяти?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Химери Дикого поля» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5 На Січі“ на сторінці 4. Приємного читання.