Розділ «Анна Хома Лемберг. Під знаменами сонця»

— Що сказати?!

Прийшла, мабуть, моя черга цьому життю ставити питання.

— Пам’ятаєш, що говорив Альфонсо про твоїх батьків? — спробував Янек зайти з іншого боку.

— Ні, і не хочу пам’ятати!

Він знову замовк. Мав на це право. Дивно, що він взагалі погодився знаходитися разом зі мною на одній частині світу. Чи це все загробне життя таке… дивне?

Я благально мовив:

— Яне, що сталося? Що ти пообіцяв Крачковському, щоб він дав нам спокій? Просто скажи.

Він обернувся і торжественно склав руки на грудях:

— Просто не вийде.

— Ти закопав в Бродівському лісі скарб і погодився показати йому це місце на карті?

— Скарб? Я?! Ого, ну ти й вигадав! Хіба шкаралупа ота… ох не можу… від яєць, яку ми там зарили! Або… або лушпайки від цибулі!..

Він знову стирав сльози. Цього разу від сміху.

— Ні, Мар’яне. Я просто допоміг йому розкрити одну давню справу… Готовий слухати?

Я відкинувся на спинку фотеля. Сонце в цьому загробному світі було особливо щедре на тепло і світло, а може, просто дуже цікаве, тому що заповнило своїм промінням усю перевернуту догори дриґом кімнату на останньому поверсі. Щоб нічого не пропустити.

Янек пройшовся туди-сюди, весь осяяний золотом. Судячи з блиску його очей, історія обіцяла бути довгою і повчальною.

Я підставив би ще одну руку під молоток, лиш би цей день ніколи не закінчувався.

— Усе почалося тридцять із гаком років тому, коли вся Галичина палала в повстаннях. Щоби втихомирти хлопів, цісар видає декрет про скасування панщини. Земельні наділи могли перейти до рук селян за певну суму відкупного. Хлопи села Рудники Миколаївського повіту зібралися на площі біля церкви і всією громадою постановили послати за столичним адвокатом, який допоміг би їм скласти акт купівлі своїх наділів.

Власниця Рудників Елеонора Свіжавськи теж хотіла чимшвидше забратися з цього села, бо всі ці повстання її лякали, а тут іще покійний чоловік Адам почав з’являтися в снах… Її донька Ядвіга мала на той час тринадцять років і хотіла бавитися в садку, але всі в один голос запевняли, що зараз не час для розваг. От вона й сиділа біля віконечка і чекала, коли ж цей час настане.

Столичний адвокат, молодий, але перспективний, окинувши оцінюючим оком церкву, хлопів, хату поміщиці та юну вродливу дівчину край віконця, окрім прибутку, який ляже йому в кишеню від цієї оборудки, захотів чогось більшого. І швидко зметикував, як він цього більшого зможе досягти.

У результаті акту купівлі-продажу землі Елеонора Свіжавськи отримала свої гроші, адвокат отримав землю разом з хатою і садочком, а хлопи села Рудники лишилися ні з чим, позаяк були неписьменними й не змогли прочитати папери, які їм підсунув адвокат на підпис…