— Ну,— каже,— зрубаємо не зрубаємо, а спробуємо.
Ну, і поїхали туди. Їхали діб троє чи там четверо, під'їжджають у ліс, через ліс переїжджають. Чують, що у лісі то рубають, то пиляють, гемблюють; дивляться — не видно ніде людей. Потихеньку ще ближче, устав з коня, веде його в руках, прислухається ближче; дивиться, аж на дубі торба висить, дротянка. Він ухопив гарапник у руки, як лясне, так луна пішла по всьому лісі, і крикнув тоді:
— У торбу убирайтесь собі!
Тоді бряжчить усе та все у торбинку убирається. Убралося — уже не чуть того нічого. Лізе тоді на дуба, підхоплює тую торбинку в свої руки, сідає на коня — і гайда. Прибігає у тую землю, до того короля і оповіщається, що приїхав з такої землі. Покликав король його у свій дім.
— Ну, за чим ти забився у мою землю?
— Ви, ваше сіятельство, свою дочку віддаєте заміж за того, хто може зрубати дуба вашого.
— То вірно,— говорить,— так; аби ти зрубав, то ти мені зятько будеш; тільки щоб зрубав і коріння з його повитягав, поколов, склав і спалив. Якщо не зробиш того, що я говорю, то бачиш там чоловічі голови, то там і твоя голова буде.
Дав він йому випити, закусити.
— Ну, йди тепер, заступай у роботу. Ось там дуб стоїть, від крильця недалеко, так іди зрубай його.
Як пішов до того дуба, розшморгує торбу-дротянку.
— Ну, біжіть,— говорить,— хлопці, у той дуб усерединку і рубайте його там при низу.
Убралось усе у дуба, так, що і не видно. Він собі ліг і спочива. Довго-недовго, а його кличуть обідати. Він узяв і пішов.
— Ви, хлопці, трохи спочиньте, поки я поїм.
Пішов він їсти, а ті спочивають. Вийшла королівна, дивиться на того дуба, чи він багато його зрубав, коли він і не чіпав його. Підходить до батечка і каже:
— Це якийсь ледар до нас прибув. Ось,— каже,— інші хоч почнуть, а цей не починав і досі.
— Ну,— каже,— нічого, його голова буде там, де й тих. Пообідав і знову приходить до дуба.
— Що,— говорить,— відпочили?
— Відпочили, господин хазяїн.
— Ну, беріться оп'ять за роботу.
Узялись за роботу оп'ять. Тут довго-недовго — через годину дуб брязнув об землю, аж земля здвигнулась і каміння забряжчало. Вибігає король на крильце, коли лежить дуб долі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козак Мамарига» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 5. Приємного читання.