Розділ «8»

- Лічусь, панотче: більше чарки не можна, - груди болять чогось.

- Чим же ви лічитесь? - спитав отець Харитін.

- Слив'янкою ж, панотче, як я вам казав. Ото добре, що у вас є слив'янка. Оце їжджу по батюшках та лічусь, знаю, що в матушок стоять барила з слив'янкою в льохах, - давай, думаю, поїду та повидираю мед з бджіл, - зашипів Млинковський.

Панни подали чай. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати. Подали бутель слив'янки. Млинковський налив здоровий стакан і вихилив до дна, потім налив другий стакан і поставив перед собою.

- Чи це в вас, панотче, тільки дві хатини, як дві клітки? - спитав Млинковський й заглянув в кімнату.

- Є ще й третя, - недавно перегородив здорові старинні сіни стіною й зробив кімнату для дочок, - сказав отець Харитін.

Млинковський пішов оглядати кімнату й ліжка. Він розміркував, скільки дочок накинути батюшці на прохарчування. Вийшло, що можна накинуть тільки дві, бо двом останнім не було де спати.

- Та й добра ж у вас слив'янка! Така смачна, що я, мабуть, не швидко оце вирвусь з вашої хати, - сказав Млинковський, хилячи наливку та прицмакуючи.

- Пийте на здоров'ячко та очунюйте, - тихо обізвався отець Харитін.

"Коли б була знала таке лихо, була б накидала полиню в барило, - подумала Онися. - Видудлить оцей циган усе барило".

- Коли ви обідаєте? - спитав Млинковський в отця Харитона.

- Та вже ж не проти ночі, а вранці, по-сільській, - сказала Онися.

- По-сільській, як надворі світає. А в нас в городі тоді ще сплять, а обідають аж опівдні, а вранці тільки чай п'ють та снідають, - натякав Млинковський так, що аж пальці було знать. - Ми звикли спати довго, а обідати в ваш полудень.

Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати, показуючи, як вчила їх мадам. Млинковський видудлив за вечір сливе цілу макітру слив'янки.

- Ну, та й добра ж у вас слив'янка, - говорив Млинковський, цмокаючи губами.

- Чи хоч трохи вам полегшало, Крискенте Харлампійовичу? - спитав батюшка.

- Ого, ще й яка полегкість! Так неначе хто помазав медом по грудях та по животі. Чи не можна, паніматко, наточити ще макітерку на ніч? - просив столоначальник шипучим голосом. - В мене вночі спадає смага на рот та на губи, - треба промочувати.

Після вечері Онися мусила йти в льох і наточити другу макітру. Млинковський лічився таким способом до півночі, потім день і другий. Онися якось догадалась і розвела наливку водою. Млинковський покуштував, сплюнув і зараз попросив одвезти його до сусіднього батюшки, в котрого було дві дочки. Отець Харитін догадався, що час давати столоначальникові хабара.

- Оце я звелів набрати вам, Крискенте Харлампійовичу, мішок житнього борошна та мішок пшеничного. Прийміть, будьте ласкаві, - сказав отець Харитін.

- За житнє спасибі, а пшеничне візьму: моя жінка не любить житнього хліба, - так само од його слабує, як і я. Одначе… може, свині з'їдять! 3веліть кинути на віз мішків зо два або зо три, - сказав Млинковський.