Отець Харитін знов починав читати тихим, рівним голосом, а думка Онисина знов одривалась од книжки й шугала по дворі, коло кошар, коло загороди, коло гусей та курей.
- Ой пожди на годиночку! Адже, мабуть, дівчата й досі не виносили кабанові їсти.
Онисія Степанівна знов зірвалась з стільця, як метіль, побігла в пекарню, крикнула на дівчат і знов опинилась на стільці.
Отець Харитін позіхнув і знов почав читати. Онисія вже зовсім не слухала, а свою думу думала.
- А що пак твої наймити будуть завтра робити? - несподівано перебила Онися читця.
Отець Харитін витріщив на неї очі.
- Але ви мені перебиваєте читати, - сказав він.
- Та я, бач, тільки спитала, - так набігло на думку: чи наймити гній вивозитимуть, чи повезуть мливо до млина; в нас вже житнього борошна обмаль; вже на сході й пшеничне борошно.
- Як ви скажете, так і буде. До вас треба йти розуму позичати, - говорив отець Харитін, держачи палець серед стрічки.
- Нехай везуть до млина. Гній можна й навпісля вивезти.
Отець Харитін знов починав читати, але Онисія Степанівна вже давно погубила кінці й нічого не розуміла.
- Та хто то був Діоскор? Варварин чоловік чи брат? - спитала вона.
- Батько Варварин. Ви, Онисіє Степанівно, не дуже добре слухаєте. Еге?
- Ну, ну, читай! Тепер вже все розумію.
Отець Харитін читав, але Онисія Степанівна так перемішала Діоскора й Ігемона з наймитами та ігуменами, а Варвару з наймичками, що вже нічогісінько не розуміла.
- Знаєш що, отець Харитін, - знов перебила Онисія Степанівна, - ти береш до свого чоловічого діла моїх наймичок тоді, як і мені їх треба.
- Я думав, що ви питаєте за святу Варвару.
- В мене вже все повипадало з голови, що ти читав.
От і вчора забрав до току наймичок, а я хотіла плаття прати. Як тобі треба наймичок, то ти звечора в мене спитай. - Але ж, Онисіє Степанівно, і ви берете до своєї роботи моїх наймитів, коли мені їх треба, - несміливо обізвавсь отець Харитін.
- Знаєш що, панотче: поділимось слугами! Ти верховодь над своїми наймитами, а я над наймичками; а як тобі треба буде наймичок, ти спитай в мене, а я тебе питатиму, як мені треба буде наймитів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Старосвітські батюшки та матушки Повість-хроніка» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5“ на сторінці 5. Приємного читання.