Розділ «11»

- Ото й добре. Я й сама давно од їх одвернулась. Але не об тім мова. Треба Насті справити сукню, як не шовкову, то білу атласну; та й собі я думаю пошити нове убрання.

- Атласну білу сукню? Та й ще вечір? А скільки ж вона коштуватиме?

- Ми полічили з Настею, й виходить на всі убори трохи більше сотні карбованців або й усіх дві.

- Сто карбованців або й двісті!.. - крикнув Балабуха й скочив з стільця, невважаючи на свою постать, вже зовсім обважнілу.

Він почав ходити по хаті, перехняблюючись на ході.

- Сто карбованців! В мене в кишені нема й двадцяти.

- То ми наберемо набор у Волька, - Волько дасть на квиток, - сказала Балабушиха.

- А хіба в нас і без того мало тих квитків: ми ж недавно заплатили за фортеп'ян; платимо скажені гроші Ганушеві за Настині уроки музики, - говорив з серцем Балабуха, аж жінка й дочка здивувались.

- Вже як хоч, а нам треба нових суконь. Треба брати на квитки.

- То прожени Гануша - менше буде трати. Нащо нам та музика? Настя вже вивчилась грати; буде з неї.

Балабушиха подумала, що вона більше не бачитиме Гануша двічі на тиждень, і сказала:

- Ні, ще треба брати уроки. Я вмру без музики. А ти нам таки дай грошей.

- А як нема? Легко сказати - дай. От міщани збираються позивати мене в митрополита за велику плату на треби; сам чув сьогодні на базарі, як мене лаяли.

- Нехай лають, а гроші нехай платять. А Насті таки треба прибратись, - вона вже на порі стала, вже доросла дівчина.

- Про мене, як хочеш, а я грошей не дам, бо не маю. Та й той бал не карбованцем одбудеш.

Балабуха підняв голос так, що Балабушиха й Настя тільки очі повитріщали на його. Балабуха знав, що тепер його жінку не вкраде той старий німець столяр, що щипав її за плечі в директора; знав, що вона не втече до батька в Хохітву, бо батько й мати померли, - й став сміливіший.

- Як не даси нам грошей, то ми й самі наберемо набор на убрання в Волька, - сказала Балабушиха.

- А як я скажу Волькові, щоб він вам нічого не давав, бо я не буду платить?

- О, ти цього не зробиш і не роби. Це буде скандал, а в тебе - дочка.

- А як зроблю? Де я вам наберу тих грошей? Не домовики ж мені носять гроші!