Розділ дванадцятий НА КОРАЛОВОМУ МОРІ

— А чому обов’язково йти? — заперечив Ламель. — Нема куди йти — сиди вдома.

— Ну, як же це! Карантин знято, а я сидітиму.

— Їдьмо всі гуртом на сусідню овечу ферму до моєї дочки, — втрутилась Олена Миколаївна. — Вона давно вже нас запрошує.

В сільському містечку нас зустріли з несподіваною урочистістю.

Великий зал їдальні, де на нашу честь приготували святковий обід, виявився повнісіньким. Бачачи довкола багато по-дружньому усміхнених облич, я раптом дуже чітко зрозумів, чого саме не вистачало нам на далекій Венері, чому там, у вузькому колі друзів, зайняті надзвичайно цікавою роботою, ми все-таки відчували себе самотніми і серцем тяглися до рідної Землі. Я зрозумів, що нам не вистачало великого людського колективу, гурту тих, для кого ми працювали, не вистачало їхньої щиросердої підтримки, їхнього співчуття, їхньої радості, їхньої оцінки.

По обіді, коли всі вирушили до клубу, щоб подивитися фільми, зняті нами на Венері, до мене підійшла Олена Миколаївна.

— Олександре Олександровичу, тут є переговорний пункт, звідки можна зв’язатись по радіотелефону з ракетопланом Джемса Конта.

— Ви зараз підете?

— Атож. Я хочу дізнатись, як їхні справи, як Ярослав, Челіта…

— Я з вами…

Група Джемса Конта домоглася безсумнівних успіхів. Роботу над випробуванням моделі плавучого дзеркала було майже закінчено. Джемс Конт показав нам це. Важко було повірити, що ця велетенська п’ятдесятикілометрова блискуча споруда вільно літає у міжпланетному просторі і зовсім невагома.

Своєю ввігнутою частиною плавуче дзеркало було обернене до Місяця. Конт повільно повертав його. Раптом на екрані промайнула ділянка поверхні Місяця. Кілька секунд було видно відбитки людських ніг на місячному попелі, відтак з’явилася постать людини, одягненої у звичайний скафандр, вона комусь махала рукою. Збільшення було таке велике, а зображення таке чітке, що на скафандрі незнайомця можна було роздивитись кожен шов. Це видіння щезло так само швидко, як і з’явилось.

— Джемсе! Джемсе! — закричала Олена Миколаївна. — Поверніть ще раз ваше плавуче дзеркало.

— Навіщо?

— У поєднанні з об’єктивом вашого телепередавача воно є прекрасним телескопом!

Ярослав Павлович і Джемс Конт засміялись.

— Правда, вражає? Ми самі недавно відкрили це.

Цим ефектом особливо був задоволений Ярослав Павлович. Його, як астронома, це відкриття цікавило найбільше. Він уже підрахував, що кутове збільшення цієї оптичної системи у багато разів перевищує те, яке дають найдосконаліші телескопи.

Другого дня учасники обох наших експедицій роз’їхались. Усім необхідно було відпочити після важкої подорожі.

Олена Миколаївна, Чжу Фан-ші і я поїхали в Торітаун. Ми поспішали перш за все зустрітися з тими, хто разом з нами створював перше мікросонце.