— А потім він назад у столицю піде?
— Так, хвилин через двадцять.
— Тоді дайте мені вчорашню газету, — попросила Аліса.
Продавець простяг їй газету і дав здачу.
— Ви приїжджа? — спитав він у неї.
— Я іноземна туристка, — відповіла Аліса.
— Ага, — мовив продавець. — Я відразу здогадався, що ви не ту тешня.
Коли Аліса відійшла од кіоска й попростувала через невелику площу, повз пам’ятник невідомому чоловікові на коні, який стоятиме тут і через сто один рік, вона сказала археологові:
— Треба було мені заздалегідь пошити плаття, як тут носять.
— Та хто міг здогадатися? — запитав археолог.
— Звичайно, Громозека.
За площею був невеличкий сквер. Обабіч доріжки тяглися клумби з квітами. Квіти розтулялися назустріч сонячним променям. Перед вокзалом зупинився автобус, із нього вийшли маленькі люди в робочому одязі й зайшли всередину. Над невисокою будівлею вокзалу підіймався стовп диму і чахкав паровоз.
— Ти газети проглянула? — спитав Рррр.
— Я на ходу не можу.
— Тоді дай мені.
Аліса згорнула газету трубочкою і просунула в сумку. Відразу ж газета вилізла назад.
— Невже ти не розумієш, — прошипів археолог, — що я не можу читати в сумці? Тут темно й тісно.
— Тоді не просив би.
— Знайди лавку, — сказав археолог, — сядь і прочитай.
— Спершу я куплю квиток на поїзд, — заперечила Аліса, — а то ми запізнимося і тоді зможемо читати досхочу. А в тебе чому настрій зіпсувався?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 37. Приємного читання.