Двері в купе грюкнули, і зайшла бабуся. Вона була маленька, з круглим рум’яним личком, у довгому синьому платті. Аліса побачила, як очі бабусі стали раптом широкими й наляканими. Бабуся дивилася вниз, на лавку.
— Ой! — вигукнула бабуся.
Аліса простежила за її поглядом і побачила, що захоплений зненацька археолог, притримуючи однією рукою хвіст і в другій досі ще стискаючи голку, пробує залізти в сумку. Аліса мерщій розкрила сумку ширше, щоб він ускочив туди, і знову поглянула на бабусю. Бабуся задкувала в коридор, і рот у неї вже відкрився, наче вона ось-ось закричить.
— Не хвилюйтеся, бабусю, — почала Аліса. — Не хвилюйтеся. Це воно так грається.
— Ху! — мовила бабуся. Вона немовби трохи заспокоїлася, почувши Алісин голос. — А мені вже здалося…
— Що?
— І не кажи, доню, — відповіла бабуся. — Мені приверзлося, що твоє кошеня собі хвоста пришиває. Очі підвели.
Бабуся швидко забула про свій переляк, усілася під віконцем, розв’язала мішечок і витягла звідти два помідори. Один узяла собі, другий простягла Алісі.
— Ти куди, доню? — спитала вона.
— Я в столицю.
— Звісна річ — у столицю, — згодилась бабуся. — А що там робитимеш?
— Я їду космонавтів зустрічати…
— А-а, — мовила бабуся і раптом задумалась. — Скажи, люба, спитала вона схаменувшись, — а в твого кошеняти два ока чи одне?
— Два, — відповіла Аліса спокійно, — тільки воно одне око увесь час примружує.
— Ну гаразд. — Бабуся ще раз глянула з острахом на сумку. — А я теж на космодром їду.
— Зустрічати космонавтів?
— Та ні, не всіх зустрічати. Син мій повертається. Інженер він.
Бабуся дістала з сумочки велику фотографію того космонавта, який сподобався Алісі.
— Ось, дивися.
— А я його знаю, — похвалилась Аліса. — Його звати Толо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 41. Приємного читання.