— Нізащо! Тут же хижі собаки!
— Ніяких собак нема. Хочеш, я тебе в сумку посаджу?
— У сумку? Чудово. Тільки візьми мого ножика і проріж у сумці дірочку. А то як я дивитимусь?
Аліса пересадила археолога в сумку, де вже лежав балон із вакциною, запхала туди ж відірваного хвоста. Прорізала ножиком дірку, аби археолог міг дивитися, що діється довкола.
— Шкода, що в тебе ниток нема, — забідкався Рррр. — Як же я хвоста пришию?
— А ще казав, що кріпко держиться.
— Тебе ніколи собаки за хвоста не хапали, — заперечив археолог, — от ти й смієшся.
— Я не сміюся. Поглянь у сумці, там, можливо, є голка й нитка, у боковій кишеньці. Мені бабуся, як правило, туди кладе всякі не потрібні речі.
Аліса застебнула сумку на “блискавку”. Потім усе-таки начесала волосся на лоба й пішла до станції.
На щастя, місто ще спало. Зачинені були вікна, опущені штори, і жодна людина не знала про те, що через тиждень вулицями, такими ж спорожнілими, як зараз, їздитимуть тільки машини “швидкої”.
— Мені вас жаль, — сказала Аліса будинкам, у яких спали лю ди. — Але ви можете на мене покластися.
— Може, нас уже почали шукати, — заворушився в сумці археолог, голос його долинав глухо, наче здалеку.
— Мовчи, — урвала Аліса, — а то хто-небудь почує і помре від здивування: сумка розмовляє.
Газетний кіоск був уже відчинений. І продавець у ньому був знайомий. Його фотографію показував Петров — адже він відніс його у лікарню. Тобто віднесе, якщо Аліса йому не допоможе.
Аліса дістала з кишені дрібні гроші.
— У вас є сьогоднішні газети? — спитала вона.
Продавець був літній чоловічок у чотирикутних рогових окулярах.
— Одну хвилинку, пані, — сказав він. — Якщо ви зачекаєте, то їх принесуть.
— А довго чекати?
— Недовго. Чуєте, поїзд шумить? Це прийшов уранішній зі столиці. Він привіз пошту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 36. Приємного читання.