Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

— Якби не солдат, — боязко подав голос Мрозек, — все було б інакше… Він випустив її з очей, кинувся вперед і видав себе. Вона вбила його і хотіла відняти автомат. Тоді вона могла б…

— Що вона могла б? — прошипів Штауфер.

— Убити ще.

— Боже мій! — вигукнув Штауфер. — До всіх своїх якостей ви ще й боягуз! Одна дівка проти чотирьох солдатів і офіцера! Ганьба! — Він схопив пачку сигарет, витяг одну, але, не донісши її до губів, зламав і кинув через плече. — Ви ж знали… Я ж вам розжував усе і впхнув у рот, у рот! Вам лишалося тільки ковтнути, а ви й цього не змогли. Я тисячу разів казав вам, що ця дівка не тутешня. Безсумнівно, вона довірена особа і йде в місто для зустрічі. Я бачу, що ви справжній дурень, вишкребок! Ви не розумієте найпростіших наказів. Ви дозволяєте собі думати, коли треба виконувати. Яке ви маєте право думати? Я за вас думаю!

— Я не боявся, що вона вб'є мене, — спробував пояснити Мрозек. — Але шкода людей…

— Людей! Та плювати я хотів нарешті на всіх людей! — знову скипів Штауфер. — Хай би вона вбила ще одного-двох ідіотів солдатів, та тільки пішла б. Ви це розумієте? Треба було дати їй повну волю дій, стежити за кожним її кроком, встановити, чого вона сюди прибула. — Сказавши це, Штауфер зробив руками жест, немов схопив когось кістлявими пальцями. — Потім узяти їх всіх, одного за одним по черзі! А ви, як пустоголовий поліцейський, схопили її і засадили в підвал. Що тепер накажете з нею робити?

Мрозек мовчав.

— Чому ви не доповіли мені, як повернулися?

— Бо ви ще зводили відпочивати. Я повернувся дуже рано.

Штауфер взяв у рот сигарету і з люттю знову виплюнув її.

— Хто її допитував?

— Я, потім Трейвіц.

— Ну?

— Вона відповіла, що нічого не скаже.

Запала мовчанка.

— Хто був перекладачем? — запитав Штауфер, приходячи потроху в себе, і, взявши третю сигарету, чиркнув нарешті запальничкою.

— Ніхто.

— Як ніхто?

— Вона добре володіє німецькою мовою, і перекладача не треба було.

Штауфер встав і театрально схопився рукою за лоб.