«Що б це могло значити? — подумав Чорноп'ятов. — Радіограму приніс?»
Ні, цього не могло бути. У підпіллі існували раз і назавжди установлені порядки. Чорноп'ятов не порушував їх сам, не дозволяв порушувати й іншим. Способи доставки радіограм йому, а також і від нього розроблялись з урахуванням обстановки в місті і пори року. Калюжний ніколи не приносив радіограм. Він ховав їх у тайники. Чорноп'ятов знав, що відповідь Бакланова на радіограму він повинен буде вийняти не раніше десятої ранку з «поштової скриньки» № 4. Так у чому ж річ? Чому Калюжний з'явився зараз?
Чорноп'ятов насторожився, не знаючи, що й думати, і не знаходячи пояснення тому, що відбувалось.
А Калюжний, досягши будинку, де жила колишня вчителька, уповільнив крок, дістав з кишені складену газету і, розгорнувши її, став переглядати на ходу.
Щось ворухнулося в грудях у Чорноп'ятова. Це був умовний знак, який означав: «Іди за мною і будь обережний. Можуть стежити».
Що сталося? З ким? Проводжаючи очима Калюжного, який віддалявся, Чорноп'ятов спостерігав, чи не йде за ним хто назирці. Але пі, нічого підозрілого не помічав.
Коли Калюжний перейшов Мінську, Чорноп'ятов устав і, не спускаючи з очей товариша, попрямував слідом за ним по другому боці вулиці. Чорноп'ятов ішов і відчував незвичайний тягар у ногах. Він був не з полохливих, але невідомість впливала гнітюче. Наче навколо тебе кромішня темрява, а десь поруч підстерігає смертельний ворог. Ворога цього треба знищити, інакше сам загинеш. Та очі нічого не бачать, удари провалюються в порожнечу, кожен крок веде в безвість. І людину охоплює почуття принизливої безпорадності, жалюгідне почуття безсилля.
Лихі передчуття краяли Чорноп'ятову серце, але він ішов далі.
А Калюжний, досягнувши рогу і нібито зненацька обернувшись, звернув на вулицю, яка раніше називалася Комсомольською. Посеред вулиці тягся бульвар, обсаджений столітніми липами. Пройшовши до кінця бульвару, він повернув назад. Цей хід був виправданий. Калюжний і собі хотів переконатись, чи немає «хвоста» за Чорноп'ятовим. Вони розминулись майже на середині бульвару, «перевірились».
Чорноп'ятов квапливо дійшов до того місця, де Калюжний зробив поворот. Він побачив друга на протилежному кінці.
«Зараз усе з'ясується… Зараз… залишилось півсотні кроків», розмірковував Чорноп'ятов.
Під тінню розлогої липи стояла колись лавочка. Тепер від неї лишились тільки два стовпчики, закопані в землю, що вже майже згнили. На одному з них сидів Калюжний, а другий був вільний.
Калюжний тримав перед собою розгорнуту газету.
Чорноп'ятов підійшов до стовпчика й одразу сів, наче хтось ударив його під коліна. Він дістав з кишені бляшану коробочку з махоркою і став крутити цигарку.
Сюди й туди снували перехожі, мигтіли мундири гітлерівців. Чорноп'ятов неквапливо, стримуючи тремтіння пальців, обривав кінчики паперу.
Калюжний мовчав, роблячи вигляд, що цілком заглибився в газету, але і в нього руки злегка тремтіли.
Вибравши хвилину, коли поблизу нікого не було, Калюжний нарешті заговорив своїм сердитим, стриманим голосом:
— Я боявся, що за мною стежитимуть, але, здається, ні… Вночі загинув Кость…
Чорноп'ятов розсипав тютюн на землю й одразу відчув сухість у роті. «Що він сказав? Уночі загинув Кость? Чи добре я почув? Ні, ні, почув я добре, вночі загинув Кость!» Перед очима застрибали різнобарвні вогники: червоні, сині, фіолетові…
— Він провадив сеанс… передавав наше донесення, — тихо говорив Калюжний, затулившись газетою, — і в цей час налетіли гестапівці. Кілька чоловік. Вони вдерлись у будинок. Щось вибухнуло. Видно, Кость скористався гранатою. Троє вбиті, двоє важко поранені, а Кость загинув… Так понівечений, що й упізнати важко.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Голубий пакет» автора Брянцев Георгій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ“ на сторінці 32. Приємного читання.