Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

— Якщо вже він перейшов на відкритий текст, — зауважив Бакланов, — то, мабуть, недаром. Що ж воно там скоїлося?

Дмитрієвський знизав плечима й відповів:

— Багато що можна думати…

Він відав розвідувальною і підривною роботою за лінією фронту, двічі сам побував у ворожих тилах, дещо побачив і розумів, що на окупованій території небезпека підстерігає на кожному кроці.

— А все ж таки? Що ви думаєте? — наполягав Бакланов,

Дмитрієвський якось ніяково потер своє високе чоло, що зібралося зморшками. Йому чогось не хотілося висловлювати зараз своїх потаємних думок. Зрив одного сеансу ще не давав підстав бити на сполох…

— Можливо, що-небудь стало на заваді, — промовив він, — і радист вирішив перервати сеанс… Мож…

— Ви не те кажете, що маєте на думці, — перебив його на півслові Бакланов. — Не те…

— Ні… Чому?.. — слабо заперечив Дмитрієвський. — Ви ж пригадуєте, як вийшло зі мною в Орші торік.

— Ну-ну… Далі! — начебто підштовхнув його Бакланов.

— Туманова вела передачу, а я чергував на вулиці. І ось мчить мій хлопчак і доповідає: есесівці оточили квартал і роблять повальні обшуки. Передачу довелося перервати… Тридцять дві години ми з Тумановою відсиджувались у порожньому і холодному голубнику. А зв'язок відновили тільки через тиждень. І вже не з Орші.

— Але якщо мені не зраджує пам'ять, Юлія Василівна встигла подати сигнал «зв'язок тимчасово припиняю»? — нагадав Бакланов. — Так, здається?

— Цілком правильно, — згодився Дмитрієвський.

— А цей намагався передати інший сигнал і не встиг, видно… — Бакланов підвівся з-за столу й заходив по кімнаті. Мостини, що вже віджили свій вік, жалібно поскрипували під ногами. — Все це дуже прикро й не до речі, — вимовив він. Подумайте тільки, якого звіра вони схопили! «Дракона»!.. Одна назва чого варта! Молодець Чорноп'ятов! Герой! Так… І якщо з ними скоїлось лихо… — Він замовк і, підійшовши до стола, машинально пересунув польовий телефон з місця на місце.

Бакланов і Дмитрієвський мовчали й думали. Думали й мовчали.

Довгу паузу порушив капітан:

— Потрапити під радіопеленгатор — це найгірше, що може статися, але не можна забувати і про багато чого іншого…

— Як це розуміти, багато чого іншого? — запитав Бакланов і сам спробував відповісти на натяк: — Ви хочете сказати: перегоріла лампа, відказало живлення чи ще щось на зразок цього?

— Цілком можливо.

— Не думаю. Горєловський кореспондент відзначався дисциплінованістю й акуратністю, за що його й представили до нагороди. Я зовсім не припускаю, щоб він почав сеанс на несправній рації, а коли б і почав, то попередив би нас. Тут щось інше.