TextBook — А чого ж вони шепочуть: “Увімкни мене…”
— Ти маєш рацію, — погодився Гум-гам. — Усі вони причепи.
Максим пожалів друга: цілісінький день сиди вдома й натискай мільйон кнопок. Коли б не вірний Вертун, Гум-гам не мав би жодної вільної хвилини.
— Вертуне! — гукнув Гум-гам, і Вертун одразу ж з’явився. — Викидай усі, Вертуне!
— Усі? — пропищав Вертун.
— Усі, всі, до останньої! — Гум-гам зітхнув з полегшенням, засміявся, придумавши, як йому одразу позбутися мільйона бридких кнопок. — Я гадаю, Максиме, поки тут прибиратиметься, ми з тобою пограємося. Швидше на вулицю!
Гум-гам помчав через кімнату, Максим — за ним. Максим, коли біг, ударився плечем об шафу й крикнув:
— Вертуне, прийми її!
— Молодець, Максиме! — похвалив, озирнувшись, господар. — Знатиме, як штовхатися!
Гум-гам підбіг до прозорої стіни, і вона із дзвоном розчинилася. Відкрилося синє-синє, як море, безкрає небо. В тому небі пурхало щось барвисте — метелики чи птахи, Максим чітко не міг роздивитися, кліпаючи очима від незвично сліпучого світла. Він глянув униз і не побачив ні вулиці, ні двора, ніякої взагалі землі. Це було так незвично, що Максим перелякано відступив од розчиненої стіни.
— Як ти хочеш гуляти? З парасолем? На хмарі? На клумбі? — питав його Гум-гам.
— Не… знаю… — розгублено відповів Максим.
— Зараз я вигадаю щось кумедне, — пообіцяв друг.
За їхніми спинами Вертун приймав останній пилосмок.
— Тобі не шкода? — похопився Максим. — Як же ти умиватимешся, обідатимеш, одягатимешся?
— Не хвилюйся, — неуважно відповів блакитнолиций хлопчик. — Автук зробить нові машини.
— Автук? — Максим повторив чудне ім’я. — Здається, я ще не бачив Автука.
— Ми не заходили до тієї кімнати, — спокійно мовив Гум-гам… — Мій Автук робить усе на світі. Будь-яку машину — за одну секунду. Ось поглянь: зараз я попрошу одну річ, якої ще немає ні в кого. І вона зразу ж буде. Гей, Вертуне, принеси лишень сюди летючі банти!
Вертун миттю приніс дві білі стрічки.
— Навіщо це? Що ми — дівчатка? — обурився Максим, догадуючись, що стрічки можуть стати бантами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мільйон і один день канікул» автора Велтистов Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМ-ГАМ“ на сторінці 38. Приємного читання.