— Ми ніде про це не читали.
— Не читали, не думали. І ніхто не думав.
— Все наче сон.
— І мені. Так, ніби ми ціле сторіччя прожили.
— Атож. Ти помітив? Все-все стало іншим. Все змінилось.
— Так. І я?
— І ти.
— А ти?
— І я. Але ж ти весь вже зі мною?
— А ти?
— Мені здається — так. А ти?
— Я? Пам'ятаєш, я не раз казав тобі перед війною про свою жадобу до життя?
— Так.
— Мені завжди хотілось ніби роздвоїтися, розмножитися, розірватися на сто шматків, і щоб кожна моя частина жила, й творила, й пізнавала різне гарне, і щоб все це був я.
— Пам'ятаю.
— Тобі вже нічого не шкода там?
— Ні.
— Ти любиш мене?
— Я люблю тебе.
— Я люблю тебе. Я люблю в тобі все — люблю землю, по якій ти так багато пройшла. Люблю небо й повітря, яким ти дихаєш.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повість полум'яних літ » автора Довженко Олександр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 51. Приємного читання.