TextBook Полковник. Невеликий він, діду. Зовсім невеликий.
Дід. Ай-ай-ай! Шкода мені вас, що так ото світ ваш всохся та поменшав. Колись-то світ великий був. Вирушимо було з Полтави на Кременчук, давно вже, ще хлопцями чумакували. То виїдемо було в степ, а степ широкий-широ-о-окий-широкий! А там шляхів на Миколаїв, Молдавію... Великий світ та веселий... Так, кажете, поменшав? Ну, що ж, така вже ваша доля.
Генерал. А скажіть нам, діду... Що мати наша казала перед смертю?
Дід. Мати? Та щось казала, тільки забув. Генерал витяг з запічку пучечок сухих чорнобривців, понюхав і ледве не заплакав.
А на другому кутку села під горою, звідки так далеко видно Задніпров'я, мати з дочкою зустрічаються в хатині. Невесело й смутно. В сутіні сіней причаїлась по кутках печаль. А мати змарніла й дуже постарі-лась.
Марія. Мамо!
Ганна. Донечко! Маріє!
Марія. Матінко...
Ганна. Жива? Чи я сплю, Марієчко?!
Марія. Я, мамо, я...
Ганна. Повернулась... Людоньки!
Марія. Здрастуйте, мамо... А Павло? Не чути Павла? Не повернувся Павло?
Ганна. Вдома.
Марія. Павло! Вдома? Де ж він? Павле!
Ганна. Стоїть на майдані.
Марія. На майдані?
Ганна. На тебе чекає. Невже не стрілась?
Марія. Не бачила. Я йшла низом. Боже! Ну, що ж він? Не поранений?
Ганна. Цілий.
Марія. На війні був?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повість полум'яних літ » автора Довженко Олександр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 47. Приємного читання.