Розділ без назви (1)

 — Джентльмени, він просто кричить. В нього кінчився шок.

 — Але що він кричить?

 — Він кричить: «Мамо, заберіть геть м'ясо».

 — М'ясо?

 — Яке м'ясо? Запитайте.

 — Що він має на увазі?

 — Йому не подобаються консерви?

 — Він лається, він вигукує брутальні лайки.

 — Ай! Ай! Ай!!!

 — Який хвацький хлопець!

 — Ай, ай! Заберіть геть банки! — кричав Орлюк, плюючи кров'ю.

 — Містер Іван, ви не кричіть, — лагідно сказав російською мовою дружній представник. — Джентльмени не повинні кричати. В цьому є певна частка похвальби. Ви можете бути смішним.

 — Виходь на війну!..

 — Містер Іван, ви не повинні так говорити.

 — Що він каже?

 — Він каже негарні речі. Він уже дорікає нам.

 — Но?

 — О! Він, без сумніву, дуже прямолінійний.

 — Виходь на війну!!! Растуди-перетуди!

 — Містер Іван, ваші слова надто декларативні, — сказав перекладач такою приємною й правильною російською мовою, немовби він народився в старому Петербурзі чи в Одесі. — Ви не повинні казати цього. Я хочу думати, що ви не простигли ще від вбивства цих фашистських молодчиків і тому такий збуджений. О, як ви повинні їх там колошматити!