Розділ без назви (1)

 — Ахтунг!!

 На дверях з'явились озброєні солдати.

 — Пане камісар, але ж це лекція! — хвилювався Василь Маркевич. — Це тільки лекція з нашої стародавньої історії!..

 — Зараз ви дістанете можливість знати дещо з нової історії, — сказав Шредер.

 Грибовський перекладав. Шредер з ненавистю подививсь на Уляну.

 — Я звик шанувати жіночість, навіть коли я зустрічаю її в особі, вартій не шани, а, припустімо, кулі чи зашморгу, за імперськими законами, але я...

 — Пане комісар!..

 — Тихо!

 — Я прощаю фрейлейн Уляну...

 — Я не потребую вашого прощення! — сказала  Уляна.

 — Беру це до уваги, — сказав Шредер і, жестом

 звелівши вивести Уляну, подививсь на вчителів.

 —Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу. Вона, як мені відомо, комсомолка.

 — Тут всі комсомольці, — сказав молодий учитель

 Сергій Гомон, коли поліцаї виводили вчительку.

 — Неправда, я не комсомолець! Ви не смієте так говорити! — захвилювався вчитель молодших класів Гордій Мандрика. — Уляно Василівно, скажіть, що я не комсомолець!

 — Ви? Певно, що ні, — сказала Уляна, оглядаючись на Мандрику. — Ні, ні, який же ви комсомолець!

 — Зрештою, мені байдуже, комсомольці ви чи ні, — сказав Шредер. — Я хочу, щоб ви всі, вчителі й учні старших класів, однаково добре згадували мене в Німеччині, куди ви поїдете сьогодні ж...

 — Дозвольте!.. Сьогодні?..

 — Тут вам нема чого більше робити. Зрозуміли?