«О, зупинись! Не вбивай безневинного гострою міддю!
Та пощадімо й Медонта-окличника! В нашому домі
З років дитинства лише піклування зазнав я від нього.
Тільки б не вбили його Евмей-свинопас чи Філотій
360] Та не попався б тобі він, коли розходивсь ти у домі».
Так він сказав. Почув це Медонт, що здававсь тямовитим.
Ницьма під кріслом лежав, щоб чорної смерті уникнуть,
Шкурою вкрившись воловою, здертою тільки недавно.
Вискочив він із-під крісла і, скинувши шкуру волову,
365] До Телемаха підбіг, і, коліна у нього обнявши,
Став він благати його і слово промовив крилате:
«Друже мій, ось де я й сам. Заступись перед батьком за мене,
Щоб у могутній силі не вбив мене гострою міддю
В гніві на цих мужів-женихів, що понищили в домі
370] Стільки добра і тебе шанувать, нерозумні, не вміли!»
Так відповів, усміхнувшись, йому Одіссей велемудрий:
«Будь спокійний, це він захистив, врятував тебе справді,
Щоб пам'ятав ти душею та й іншим сказав би, наскільки
Краще добрі творити діла, аніж діяти злочин.
375] Вийдіть, проте, із господи у двір і далі від вбивства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одіссея» автора Гомер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА“ на сторінці 19. Приємного читання.