Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА»

Безліч стегон бичачих, приносячи жертви, спалили,

Чи, до колін Одіссея припавши, пощади благати.

Поміркував так, і ось що він визнав тоді за найкраще:

Тут же коліна обнять Одіссеєві, сину Лаерта.

340] Долі поставив свою обточену гладко формінгу

Поміж кратерою він і срібноцвяхованим кріслом,

Сам же, підбігши, руками обняв Одіссею коліна,

Слізно благати почав і слово промовив крилате:

«Біля колін я твоїх, Одіссею, о, змилуйся, зглянься!

345] Сам шкодуватимеш потім, якщо співомовця-аеда

Вб'єш ти мене, що на радість богам і людям співаю.

Я – самоук, саме божество мені всі мої співи

В серці посіяло. Й перед тобою готов я співати,

Як перед богом. Тож не стинай голови ти моєї!

350] Скаже напевно тобі й Телемах, улюблений син твій:

Не за своїм я бажанням, а всупереч волі моєї

В домі твоєму бував і співав женихам я на учтах, –

їх же багато, й сильніші вони, то й примусити вміли».

Так він сказав. Телемахова чула це сила священна,

355] Й мовив тоді він до батька, що близько стояв біля нього: