Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА»

Тільки ж послухать мене і втримати рук не схотіли.

Тим-то за вчинки ганебні спіткала їх доля жахлива.

Лиш ворожбит я при жертвах, ні в чім їх не спільник, і маю

З ними загинути! Ні, за добро нам подяки не ждати!»

320] Глянув спідлоба і мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Хвалишся тим, що у них при жертвах ти був ворожбитом, –

Отже, не раз, напевно, молився ти в домі моєму,

Щоб і далеким був день солодкий мого повороту,

Щоб і дружину взяти мою, і дітей з нею мати.

325] Тим-то гіркої тобі вже тепер не уникнути смерті! »

Так він сказав, і жильною тут же підняв він рукою

Меч, що лежав на землі, упавши із рук Агелая,

Щойно убитого. Вдарив мечем він Леода по карку –

З зойком його голова у порох брудний покотилась.

330] Тільки співець, син Терпін, чорної смерті уникнув,

Фемій, що мусив тоді женихам проти волі співати.

Біля дверей бокових стояв і тримав у руках він

Дзвінкоголосу формінгу й надвоє думками вагався:

Чи під жертовник великого Зевса, осель охоронця,

335] Краще умкнути з господи у двір, де Лаерт з Одіссеєм