Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

У дверях приймальні його зупинив ад'ютант.

— Тільки німці,— сказав він, зачиняючи двері.

Кравцов не відходив, і ад'ютант повторив:

— Тільки німці. Хіба незрозуміло? — І двері захлопнулись.

Кравцов одійшов від дверей і на площадці сходів побачив трьох росіян, які так само, як і він, працювали в гестапо. Серед них був закінчений негідник, підручний Грюнвейса Булочкін, до якого Кравцов уже давно підбирався.

— Що діється? — спитав Кравцов, підходячи до них.

— Суд божий, — посміхнувся Булочкін, — Не хвилюйся, Конопльов, коли треба буде за вчорашнє відривати голови, нас покличуть. Я піду почищу пістолет, треба, як кажуть, приготувати знаряддя виробництва.

Булочкін пішов униз, а росіянин, що працював в реєстратурі, дивився йому вслід і, коли той зник з очей, сказав:

— Коли б нам самим голови не повідривали за компанію. Клейнер ще вночі зажадав особисті справи всіх руських співробітників. Легко сказати: не менше як сто жертв, і всі, як один, велике цабе.

— А що на вокзалі, не чули? — спитав Кравцов.

— Невідомо, дим і досі валує, і з заріччя оточення на три квартали стоїть. Наш лейтенант Цеслер казав спочатку, що це авіація, а тепер каже — партизанська диверсія.

— Так чи інакше, справа погана, — зітхнув Кравцов і пішов коридором до своєї кімнати. Ні, в цих нічого не дізнаєшся, вони начинені тільки чутками.

Головні події тим часом відбувалися в кабінеті Клейнера.

Співробітники гестапо, заховавшись у свої кабінети, намагались не потрапляти на очі начальству. Близько дев'ятої вечора Кравцов вирішив іти додому. Він заховав у стіл папери, погасив світло і вийшов у коридор. Ключ від кабінету належало здавати комендантові на першому поверсі. Ще спускаючись сходами, Кравцов побачив, як два солдати провели Булочкіна через вестибюль до дверей у двір. Він ішов попереду блідий як стіна.

Кравцов зайшов до комендантської. Приміщення було набито солдатами, які стояли, сиділи на підвіконнях і прямо на підлозі.

Кравцов протиснувся до шафи, де зберігались ключі, і в цей час почув хрипкий голос коменданта:

— Хвилиночку, пане Конопльов, підійдіть-но сюди.

Кравцов пропхався до його столу.

— Здайте зброю! — почувся наказ.

Не поспішаючи, Кравцов поклав пістолет на стіл.