Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

— Висаджено депо і водокачку. Вся будівля депо, в якому було п'ять паровозів, зруйнована. Водокачка зруйнована вщент. Більше я нічого повідомити не можу. У мене порушений зв'язок з комендантським взводом, у приміщені вокзалу вибиті всі вікна, зірвано частину даху. Вибачте, я мушу йти на місце події.

— Коли повернетесь, подзвоніть мені негайно. Зараз до вас прибудуть мої люди.

Тепер, коли Клейнер зрозумів, що сталося, спокій де й дівся. Він викликав ад'ютанта.

— В казино подзвонили?

— Так. Але подзвоню ще раз. Боюсь, що черговий мене не зрозумів. Дуже погано чути, а там грає музика.

— Яка в біса музика? — загорлав Клейнер. — Сьогодні неділя, пане оберштурмбанфюрер.

— Яка неділя? З'єднайте мене з черговим по казино!

Виявилось, що черговий по казино офіцер усе зрозумів правильно. Він сказав, що офіцери гестапо вже почали виходити, і спитав у Клейнера, чи стосується його наказ, також і офіцерів з приїжджої частини СС.

— Усі повинні залишити цей бордель! — горланив у телефон Клейнер. — Усі, і негайно сюди!

Першим у кабінет Клейнера прийшов Грюнвейс.

— Де всі інші? — закричав на нього Клейнер.

— Хто саме? — спокійно спитав Грюнвейс. Не так просто було злякати криком цю людину з мертвими очима.

— Ви з казино? — задихаючись від люті, спитав Клейнер.

Грюнвейс посміхнувся.

— Я туди не ходжу. Я вів допит, почув вибух і ось зайшов дізнатися, що трапилось.

— Диверсія на залізничному вузлі,— крізь стиснуті зуби гаркнув Клейнер.

Оглушливий гуркіт струсонув будинок, і в стіни його немовби вдарила шквальна хвиля. З тріском і дзвоном посипалися шибки, штори затемнення підкинуло до стелі.

— Погасити світло! — крикнув Клейнер, схопився з крісла і притиснувся до стіни.

Грюнвейс здивовано поглянув на нього, не дуже швидко пішов до дверей і повернув вимикач. Потім він підійшов до вікна, виглянув крізь розбите скло на вулицю і, не повертаючи голови, голосно сказав:

— По-моєму, горить казино.