Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

Марков не знав, що вже давно між Будницьким і Клавою були не тільки ділові взаємини.

— Так лише за дружину можна поручитися, — сказав Марков.

Обличчя Будницького почервоніло, але в очах з'явилася хитринка.

— І то не за всяку, — сказав він. — Але за свою я ручаюсь.

— Ви що?.. — Марков здивовано звів брови, ще не знаючи, як до цього поставитись.

— У загсі ми, звичайно, не були, — підхопив Будницький, очевидно вирішивши все розповісти Маркову, — оскільки цього закладу в місті поки що нема, але на віру вона мені дружина. Не гадав, звичайно, що тут знайду таку, в цій ненормальній обстановці, а от знайшов. Так що будьте цілком впевнені, товаришу підполковник. Вона розмалює казино якнайкраще. Як поводитись з механізмом міни, я її навчив, сам іспит приймав. Знає, дай боже кожному… А те, що не доповів вам одразу ж про неї, моя провина… Ми ж тут на особливому становищі…

Висадження в повітря було призначено на наступну ніч після облави. Ні Марков, ні Будницький не знали, що облава буде тривати протягом трьох ночей. Кравцов сам дізнався про це тільки першого вечора облави і повідомити товаришів не зміг.

У неділю початок облави було призначено на двадцять третю нуль-нуль. Клейнер навмисне відсунув початок на пізніший час, гадаючи цим приспати пильність підпільників, які повинні вважати, що на вчорашньому облава закінчилась. Він навіть сам порадив офіцерам CС і співробітникам гестапо, щоб відвести очі, увечері піти в казино. Саме ця обставина пізніше і викликала у нього підозру, що початок зради слід шукати серед його близького оточення.

Рівно о двадцять першій тридцять на залізничному вузлі гримнули один за одним два вибухи такої сили, що, здавалося, струсонули все місто. В темряві з усіх кінців міста було видно сплеск вогню над вокзалом.

Клейнер у цей час був у своєму кабінеті. Він тільки що повернувся після обіду і слухав останні вісті з Берліна. Почувши гуркіт, Клейнер поглянув, чи закриті вікна кабінету шторами затемнення, і продовжував слухати радіо. Він подумав, що це наліт радянської авіації, але одразу ж до кабінету ввірвався його ад'ютант.

— Висаджено в повітря депо і водокачку!

— Хто повідомив?

— Військовий комендант вокзалу.

— Деталі?

— Він повідомив лише факт.

— З'єднайте мене з ним, а самі подзвоніть у казино черговому офіцеру, щоб усі наші люди негайно йшли сюди.

Клейнер був відносно спокійний. Він ще не знав масштабів того, що сталося.

— Комендант вокзалу біля апарата, — доповів ад'ютант і поквапливо зник за дверима.

Клейнер не поспішаючи взяв трубку.

— Оберштурмбанфюрер Клейнер. Що там у вас трапилося?