Розділ «Частина третя КОЖНУ ХВИЛИНУ — В БОЮ»

— Прибув за наказом Мюллера, — доповів він офіціально.

— Знаю, знаю, — флегматично озвався Фогель. — Але сьогодні ви з'явились даремно, ми не працюємо. В районі Москви непроходження радіохвиль.

Лише тепер Рудін звернув увагу, що в оперативному залі панує тиша і більшість апаратів у чохлах.

— Що мені треба робити? — так само офіціально спитав Рудін.

— Сьогодні нічого. Ходімте до мене, дружина дещо прислала.

Це «дещо» виявилося пляшкою французького коньяку «Бісквіт». Фогель наповнив чарки і сказав:

— Треба випити за наших сталінградських героїв, вони заслужили.

Рудін випив, понюхав чарку і сказав:

— Не можу збагнути, в чому перевага французьких коньяків. Звичайнісінька горілка, що пахне парфумерією.

— Дідько з ним, з коньяком. Скажіть краще, що ви думаєте про Сталінград.

— По-моєму, росіян жде там якийсь гіркий для них сюрприз, — задумливо сказав Рудін. — Учора в ранковому зведенні Сталінград було названо фортецею, а фортеця є фортеця.

— Так, це правильно, — неуважно проказав Фогель, відкинувшись у кріслі, ніби здалеку дивлячись на Рудіна. — Шкода тільки, що ми там затримуємося і не можемо поки що зробити вирішального удару по Москві.

— Чому? — палко заперечив Рудін. — По-перше, під Сталінградом ми скували великі сили противника; по-друге, фюрер цілком ясно сказав, що в цей час готується новий переможний наступ; по-третє, герої Сталінграда теж іще не сказали свого останнього, вирішального слова.

Фогель невдоволено поморщився.

— Все це пожирає час, Крамер, дорогоцінний час.

— Не знаю, — не здавався Рудін. — Фюрер у своїй листопадовій промові ясно сказав, що фактор часу тепер не має ніякого значення.

— Я ж кажу не про той час, про який думав фюрер, — все ще морщачись, сказав Фогель. — Я — про час, який відведено для нас, для нашої роботи. Одна справа, коли ми знали, що Москву буде взято цього року, зовсім інша, коли це відкладається ще на рік. У першому випадку нам належало не стільки вести розвідку, скільки займатися диверсією, і Мюллер у цьому мав рацію. А що тепер?

— Вас не розбереш: то Мюллер неправий, то правий, — усміхнувся Рудін.

— У принципі він має рацію, — повторив Фогель. — А деталі — це деталі. Але тепер же знову потрібна розвідка, передусім розвідка!

— Це вже не в моїй компетенції,— зітхнув Рудін. Випили ще по чарці.