— Чого ти сердишся? Адже так просто відповісти: міг чи не міг?
Він так і не відповів. Вона образилась, промовчала. І хоч уже наступного дня вони про цю розмову наче забули і все було як і раніше, Галю в глибині душі гнітила неясна підозра, що Альоша все-таки не зовсім такий, яким вона бачила його в своїй уяві.
Тієї фатальної неділі, коли по радіо оголосили про початок війни, першим подзвонив Альоша.
— Ти слухаєш радіо? — спитав він.
— Так, — відповіла Галя і замовкла. Вона нічого не могла сказати: за кілька хвилин до Альошчиного дзвінка батько пішов з дому, пішов на війну. Він поцілував її і сказав: «Ти, Галченя, сама знаєш, що тобі робити. Тільки спершу з'їздь до мами на дачу й скажи їй, щоб вона їхала до Віри в Омськ. Самій їй у Москві буде важко». І пішов. Біля під'їзду вже нетерпляче сигналила прислана по нього машина.
— Галю, ти мене чуєш? — тривожно спитав Альоша.
— Так.
— Що ти збираєшся робити?
— Ти ж знаєш, що я робитиму. Але зараз я повинна їхати до мами на дачу.
На дачу в Малаховку вони поїхали разом. Усю дорогу більше мовчали, — про що не заговорять, усе Галі здається, що зараз говорити про це недоречно. З подивом і мимовільним страхом дивились вони, як миттю змінився вигляд їхнього рідного міста і його людей.
Мама вже поїхала в Москву — вони розминулись. Коли повертались назад, Галя спитала просто і навіть байдуже:
— Коли ти підеш до військкомату?
— Завтра. Сьогодні ж неділя.
Весь понеділок Галя пробігала по місту: вона оформлялась радисткою в авіацію. У вівторок вона кілька разів дзвонила Альоші, але ніхто до телефону не підходив. У середу не витримала й пішла до нього додому. У дверях квартири зустрілася з його вітчимом.
— Альоша дома? — спитала вона.
— Альоша? — Альошин вітчим здивовано дивився на неї.— Навіщо вам він?
— Він мені дуже потрібен! Дуже!
Вітчим якось чудно посміхнувся й сказав:
— Ви, голубонько, спізнились. Учора ввечері я відправив його з матір'ю до своїх родичів.
— Куди? — майже пошепки спитала Галя. Він непевно повів рукою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «"Сатурна" майже не видно» автора Ардаматскій Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя КОЖНУ ХВИЛИНУ — В БОЮ“ на сторінці 29. Приємного читання.