Розділ «Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ»

Довідавшись, хто цей ставний моложавий гестапівець, Кравцов весь внутрішньо зібрався. З короткої характеристики, яку йому показував Марков, Клейнер був освіченим гестапівцем і зробив блискучу кар'єру у Франції. А до війни працював у німецькому посольстві в Москві.

Вже на початку розмови Кравцов зрозумів, що Клейнер не високо цінить Ціммера, Коли Кравцов на перше запитання Клейнера відповів, що про все це він уже розповідав Ціммеру, начальник гестапо різко сказав:

— Розмови такого типу — це не речі, і передавати їх через треті руки — не найкращий спосіб зберегти їх точність. Отже, скажіть про вашу освіту.

Кравцов слово в слово повторив те, що казав Ціммеру.

— Диплом у вас є?

— Є, але він у Смоленську.

— Ви можете там його одержати?

— Безумовно. Деякі мої документи, в тому числі і диплом, я перед арештом передав хазяйці квартири, в якої жив. Вона нікуди не виїхала і, сподіваюсь, жива.

— Так… — Клейнер помовчав, холодно дивлячись на Кравцова. — Тепер про арешт і суд. Кількома словами: в чому тут справа?

Кравцов розповів.

— Про це в вас є документи?

— Особисто мені ніяких довідок з цього приводу не давали, — сказав Кравцов. — Але в архівах смоленського суду і тюрми, я думаю, ви знайдете все, що вас із цього приводу цікавить. У мене особисто збереглася лише копія касаційної скарги із штампом, що оригінал її прийнятий до розгляду.

Клейнер вислухав це з непроникним виразом обличчя і запитав:

— Ваш злочин мав економічний характер?

— Не було ніякого злочину! — роздратовано відповів Кравцов.

— Трохи докладніше про це, будь ласка, — сухо, але ввічливо попросив Клейнер.

— Я переїхав до Смоленська… — почав Кравцов.

— Звідки? — перебив його Клейнер.

— З Москви.

— Чому?