Розділ «Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ»

— Я думаю добре, якщо вас тут не знають, — промовив гестапівець. — А в Москві ви працювали?

— Ти скажи про свою освіту, — порадив Трохим Кузьмич.

— Яке це має значення!

— Чому? Освіта — це дуже важливо, — підхопив Ціммер.

— Я маю юридичну освіту.

— Он як! — здивувався гестапівець. — Радянський торговець повинен бути юристом?

— Та ні,— роздратовано сказав Кравцов. — За освітою я повинен був працювати слідчим у прокуратурі, міг стати суддею або адвокатом, але було декілька «але». По-перше, я був безпартійний. По-друге, в інституті мені дали характеристику, що я політично невитриманий і допускав антимарксистські висловлювання про переваги буржуазного законодавства. — Кравцов усміхнувся. — Може, вам буде цікаво почути, що антимарксистські висловлювання стосувалися, між іншим, і праць німецького теоретика Зауера?

— О, Зауер! — пожвавився гестапівець. — Я одного разу на іспиті зрізався якраз по його працях. Ха-ха! Виходить, що ми з вами товариші по нещастю!

— Ну от, — вів далі Кравцов, — взагалі до юридичних справ двері мені були зачинені, і тому я пішов у торгівлю.

— Але панове партійні юристи, як видно, знайшли вас і там?

— Виходить, так! І повинен сказати, вони обкрутили мене спритно. В інституті, коли я вчився, великий успіх мала моя іспитова робота на тему «Техніка допиту при цілковитому запереченні провини звинуваченим». Її надрукували на склографі і роздавали студентам. Професор Кисельов згадав мою працю в своїй книзі. Словом, я цю техніку допиту справді знаю. Але так, як вони допитували мене, це межувало з чаклунством. Вони так хитро ставили питання, що хоч би я сказав «так», хоч «ні», все одно виходило, що провину визнаю. Зауер ваш, коли б опинився на моєму місці, сів би за грати ще й як.

— О! Можливо! — гигикнув гестапівець і уривчасто промовив: — Комуністи — небезпечні вороги.

— Треба знати їхні слабкі місця, тоді боротьба з ними буде легша, — недбало кинув Кравцов.

— Головна їх слабкість — неймовірна самовпевненість і нахабство, — різко промовив Ціммер.

— Правильно! — догідливо вигукнув Трохим Кузьмич.

— Але не тільки це, — глибокодумно зауважив Кравцов.

— А що іще? — поцікавився гестапівець.

— Комуністи, як і всі люди, різні. Але одночасно є дещо, що робить їх однаковими і легковразливими. Треба тільки знати, яка партійна біографія стоїть за кожною окремою людиною.

Кравцов бачив, що розмова йде так, як слід; гестапівець по ходу розмови все більше зацікавлюється ним. Кравцов вирішив викинути ще один із заготовлених козирів і завів мову про те, що, за його спостереженнями, при введенні нового порядку на радянській території допускаються тактичні помилки, які викликають зайву озлобленість населення.

Гестапівець слухав його так уважно, що навіть не перебивав запитаннями. Трохим Кузьмич дивився на Кравцова з подивом, якщо не з захопленням. І цей козир подіяв як і слід було. Трохи згодом Кравцов викинув ще один — про не використану німцями можливість привернути до себе симпатії молоді, підлітків і навіть дітвори.