Розділ «XIV»

- «Нана» Золя. «Нана»! Пхе! яка гидота! Де це ти й узяла? -спитала Навроцька.

- В вашій шухляді в столику, - сказала байдужно Маня.

- Але столик був замкнутий! Я замкнула оце паскудство в столику.

- Ви забули на столику ключі, а я одімкнула столик і взяла книжку, - сказала Маня.

- Ти одімкнула без мене столик! Ти, в мене не спитавшись, узяла книжку! І за це тобі байдуже! А, ти погана зателепо, - говорила вже сердито Навроцька.

- А чому пак не взяти й мені самій? Хіба я маленька? -говорила стиха Маня. - Саня читає ж усе, читає такі гарні, такі цікаві книжки, а мені чомусь не можна. Он і Комашко сміється з мене: казав Сані, що я й досі на прив'язі в мами.

- Я ж казала, що ті Комашки та Мурашки - то моє горенько, - сказала Навроцька. - Зараз іди додому! Не смій сама без мене виходити з горниць.

- Чого я піду в хату, коли мені й тут добре, - сказала Маня, вже піднявши голос.

- Іди зараз, кажу тобі! - крикнула Навроцька.

- Ба не піду. Не хочу! - почала вже вередувати Маня.

- Йди, бо я батька покличу! - крикнула Навроцька. Маня трохи боялась батька: вона з ляку встала й подибала слідком за матір'ю. Вони увійшли в кімнату.

- Неначе нема тобі роботи в покоях. Он наготувала мольберт, пензлі та фарби; і фарби вже позасихали, а ти й не думаєш кінчати розрізаного кавуна, - сказала Навроцька. - На тобі пензель та малюй.

Мати подала пензель Мані. Маня кинула пензель об землю.

- Не хочу малювать! Остобісіли мені оці кавуни, огірки та човники, - сказала Маня.

- Здуріла, чи що? Це все оті Комашки! - сказала мати.

- Не Комашки, мамо! - сказала голосно Маня. «Це все Фесенки», - подумала вона й трохи не заплакала, бо Фесенко вже три дні не приходив. Він десь загулявся в компанії, а Маня щовечора плакала в постелі.

- На-бо й малюй! - сказала мати, повертаючи до неї мольберт.

- Не хочу! - вже крикнула Маня й махнула рукою. Рука зачепила картину: розрізаний кавун дав сторчака додолу.

- Саня їздить гуляти, куди схоче, куди їй заманеться, а я мушу сидіти дома та малювати якийсь бур'ян, якісь кавуни та салату, - сказала Маня.

Стара Навроцька з дива тільки очі витріщила на свою дорогу Маню.