Розділ «Системна копія»

Набравши три цифри, Клай простягнув руку і поторсав Джонні за плече. Хлопчик не хотів прокидатися. Він застогнав і спробував звільнити плече. Потім спробував перевернутися на інший бік. Але Клай цього не дозволив.

— Джонні! Крихітко Джонні! Прокидайся! — Він почав трусити сина сильніше і робив це доти, доки хлопчик не розплющив нарешті свої байдужі очі й подивився на нього насторожено, але без жодного натяку на людську цікавість. Таким поглядом на тебе дивиться собака, яку часто б'ють, і серце Клая краялося, коли він його бачив.

«Останній шанс, — подумав він. — Ти справді цього хочеш? Дев'ять шансів проти одного».

Але які у нього взагалі були шанси знайти Джонні? Шанси на те, що Джонні залишить кашвакамацьку зграю перед вибухом, якщо вже на те пішло? Один із тисячі? Із десяти тисяч? Невже він зможе і далі жити, бачачи той насторожений, але незацікавлений погляд, а тим часом Джонні дорослішатиме і йому виповниться тринадцять, потім п'ятнадцять, потім двадцять один? І весь цей час спатиме у шафі і відправлятиме фізіологічні потреби на задньому дворі?

«Ми хоча б щось зробили», — сказала Аліса Максвел.

Він кинув погляд на дисплей над клавіатурою. Чорні цифри 911 виднілися на його тлі так само чітко й невблаганно, як наперед визначена доля.

Очі Джонні знову почали заплющуватися. Клай знову потермосив його лівою рукою, щоб не дати заснути. І водночас великим пальцем правої руки натиснув кнопку виклику. У нього був час, щоб почати відлік: Міссісіпі ОДИН, Міссісіпі ДВА, перш ніж напис «З'єдную» на маленькому підсвіченому табло поступився місцем факту — «З'єднано». Коли це сталося, Клай Ріддел не дозволив собі роздумувати.

— Крихітко Джонні, — сказав він, — фо-фо-те-те.

І притиснув мобільний до вуха сина.

30 грудня 2004 р. — 17 жовтня 2005 р.

Сентер-Ловел, штат Мен

Чак Веріл, редагуючи цю книгу, виконав неоціненну роботу. Дякую, Чаку.

Робін Ферт провела дослідження, пов'язане зі стільниковими телефонами, і представила різні теорії щодо сутності людської душі. Правильна інформація отримана завдяки їй, помилки в інтерпретації — мої власні. Спасибі, Робін.

Моя дружина прочитала перший, чорновий варіант рукопису і висловила позитивну оцінку. Дякую тобі, Табі.

Мешканці Бостона і півночі Нової Англії зрозуміють, що з географією я поводився досить вільно. Що я можу сказати на своє виправдання? Дозволю собі маленький каламбур: географія кінчається там, де починається фантазія.

Наскільки мені відомо, ФЕМА не надавала ніяких коштів на оснащення веж-ретрансляторів стільникового зв'язку резервними генераторами живлення, але мушу зазначити, що на багатьох станціях-ретрансляторах справді є резервні джерела живлення на випадок зникнення електричного струму.

С.К.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!