— РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ — Ароґоґ

— Ворушіться, я відведу вас на гербалогію! — гаркнув Снейп. Учні стали ланцюжком, який завершували Гаррі, Дін і Рон, що й далі намагався вирватись. Його відпустили аж тоді, коли Снейп вивів дітей із замку, й вони повз овочеві грядки попрямували до оранжерей.

На уроці гербалогії було незвично тихо — у їхньому класі бракувало вже двох учнів — Джастіна й Герміони.

Професорка Спраут звеліла їм підрізати абіссінські зів'ялі фіґи. Гаррі поніс оберемок засохлих пагонів на компостну купу і наштовхнувся там на Ерні Макмілана. Ерні тяжко зітхнув і сказав дуже офіційним тоном:

— Гаррі, хочу вибачитися за те, що я тебе підозрював. Я знаю, що ти ніколи б не напав на Герміону Ґрейнджер. Прошу вибачення за все, що я тоді наговорив. Тепер ми всі в однаковому становищі, а тому…

Він подав свою пухкеньку руку, і Гаррі її потиснув.

Ерні та його приятелька Анна підрізали ті самі фіґи, що й Гаррі з Роном.

— Той тип Драко Мелфой, — сказав Ерні, обламуючи засохлі гілки, — ви бачили, як він з цього всього радіє? Знаєте, я навіть думаю, що він і є спадкоємцем Слизерина.

— І хто б таке подумав! — уїдливо мовив Рон, що не міг пробачити Ерні так легко, як Гаррі.

— Гаррі, а як по-твоєму — це Мелфой? — запитав Ерні.

— Ні! — Гаррі заперечив так рішуче, що Ерні й Анна глянули на нього з неабияким здивуванням.

Наступної миті Гаррі помітив щось таке, що аж ударив Рона по руці своїми ножицями.

— Ой! Ти що!..

Гаррі показував на землю. Там, на відстані півметра від них, швидко бігли великі павуки.

— О… ти ба!.. — марно силкувався зобразити радість Рон. — Але ж ми не можемо зараз кинутися слідом за ними.

Ерні й Анна зацікавлено прислухалися. Гаррі дивився, як тікають павуки.

— Таке враження, що вони біжать до Забороненого лісу.

Рон засмутився ще більше.

Коли задзвенів дзвоник, професорка Спраут відвела учнів на урок захисту від темних мистецтв. Гаррі й Рон трохи від них відстали, щоб спокійно перекинутися словом.

— Нам знову потрібен плащ-невивидимка, сказав Гаррі. — Можна взяти з собою Ікланя. Він звик ходити з Геґрідом до лісу, — може, стане нам у пригоді.

— Гаразд, — озвався Рон, нервово крутячи свою чарівну паличку. — Е-е… чи… А чи нема в тому лісі вовкулак? — додав він, коли вони сіли на свої звичні місця в самому кінці Локартового класу.