Розділ «VI»

- Я, серце моє. Я придивлялася не раз таким машинам, що стоять на мурах

Галича. Заким іще сонічко вийде з-за Зелеменя, п'ятдесят таких машин буде кидати каміння на голови монголів.

Максим радісно обняв Мирославу і кріпко притиснув її до серця.

- Життя моєї - сказав він,- Ти будеш спасителькою нашої Тухольщини!

- Ні, Максиме! - сказала Мирослава.- Я не буду спасителькою Тухольщини, але твій батько. Що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? Твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть.

- Яку силу? - спитав Максим.

- Слухай! - сказала Мирослава. Тихо стало довкола, тільки десь далеко-далеко в горах покотився глухий гуркіт грому.

- Гримить,- сказав Максим,- ну, і що ж з того?

- Що з того? •- живо сказала Мирослава,- се смерть монголів! Се більший нищитель, ніж вони, і такий нищи-тель, що буде з нами держати руку… Слухай лишень!

І вона озирнулася по наметі, хоч там було зовсім пусто, а поїїмої не довіряючи тій тиші і пустоті, нахилилася до Маїсимового лиця і шепнула йому в ВУХО шлька^в Мов могучою рукою шарпнении, зірвався Максим, аж за аж забряжчали на нім ланцюги.

- Дівчино! Чародійська появо!! - скрикнув він. вдивпяючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким пова жанням -Хто ти ти, і хто прислав тебе сюди з такими віс-тями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка

Тугара Вовка.Ні, ти певно дух того Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі.

- Ні, Максиме, ні, милий мій,- сказала дивна дівчина - Се я сама, та сама

Мирослава, що тебе так дуже любить, що радо віддала б життя своє, щоб зробити тебе щасливим!

- Немовби я міг бути щасливим без тебе!..

- Максиме, слухай ще одного, що я тобі скажу: утікай із сього табору, зараз!

- Як утікати? Адже ж варта не спить.

- Варта перепустить тебе. Бачиш прецінь, що мене перепустила! Тільки ось що зроби: переберись у мою одіж і візьми сей золотий перстень; його дав мені їх начальник на знак свободи і безпечного проходу. Покажеш його сторожам - і вони пропустять тебе.

- А ти?

- За мене не бійся. Я тут з батьком лишуся.