Розділ «Частина перша Розбійник Румцайс»

За хвилину Румцайса наздогнала Манка із смаженим курчам на глиняній тарілці.

— Ти ж і юшки як слід не попоїв, — бідкалася вона. —Я за тобою ганяюсь із такою смакотою, а ти граєшся цяцьками!

Та коли Манка краще роздивилась катеринку, подарунок їй сподобався.

— Знаєш що, Румцайсе, я на ній заграю, щоб тобі курча іще більше смакувало.

Румцайс одломив смажене крильце і почав полуднувати, а Манка покрутила ручку катеринки. Всередині щось зарипіло, але музика не заграла.

— Мабуть, треба крутити ручку в інший бік, — сказала Манка і закрутила знов.

У катеринці щось зітхнуло, а потім заграла музика і почали діятися дивні речі: смажене курча перед Румцайсом блідло та й блідло і врешті-решт стало не печене! На ньому наросло пір'я, курча дзьобнуло Румцайса в палець і втекло в гущавину.

— Волшовечек з нами пожартував, — засміявся Румцайс. — Заховай, Манко, цю штуку до нас у печеру, вона нам знадобиться.

Манка понесла катеринку додому, а Румцайс сказав, що піде далі — до гірського млина. Аж тут він побачив, що назустріч іде понад річкою бідний селянин Команек із села Подулшя. На плечі несе порожній мішок і зітхає.

— Чого ти крекчеш під тим мішком, коли він порожній? — запитав Румцайс.

— Тим-то й зітхаю, що він порожній, — відповів Команек. — Ще недавно був він повний пшениці, яку я ніс молоти до гірського млина, а мельник забрав її в мене.

Румцайс так спохмурнів, що аж смеркло навколо.

— Присядь-но, Команеку, отут на бережку, — сказав він. — Я саме йду туди. Що в тебе мельник узяв, те він і поверне.

Перекинув він порожній мішок собі через плече і легким розбійницьким кроком рушив проти води далі до млина.

Млин був гарний, справний, як годинник. Млинове колесо крутилося легко, вода так і грала, спадаючи вниз. Скрізь навколо млина стояли лантухи з борошном, мов солдати на параді.

На балкончику палив собі люлечку мельник — увесь білий від борошна. Румцайс подав йому порожній мішок.

— Ти із цього мішка забрав пшеницю у Команека з Подулшя. Так ти насип її назад.

Мельник оглянув себе, наче голуб, який милується сам собою.

— Таке кожен може сказати.

— Ану поглянь! — мовив Румцайс. Вхопився він за лопать млинового колеса і могутньою румцайсівською силою одразу ж зупинив млин. — Отак... І поки ти не повернеш Команекові пшеницю, доти не змелеш жоднісінької зернини.