TextBook Івась тихо поповз до гаю, а потім, пересвідчившись, що ніхто за ним не женеться, повернув до Дніпра. Тут знайшов невеликий рибальський каюк і відштовхнувся від берега.
2
Першим помітив втечу Івася капрал Фількін і, недовго думаючи, затопив кулацюгою вартовому в пику.
– Де арештант?
Той довго бликав очима, спросоння не розуміючи, чого від нього хоче начальство.
– Який арештант?
Фількін показав на обривок мотузки, що теліпався біля солдатського ременя.
– А то що?
Вартовий враз усе зрозумів.
– Утік, клятий!
Фількін передражнив його:
– Утік! Отож-бо, що втік! Це й дурневі ясно! А крізь стрій кого вестимуть за це – тебе чи мене? Га? А в Сибір кого потягнуть? Тебе, раба Божого! П’яницю нещасного! Ти ж напився вчора?
– Їй-богу, не пив! Хіба я дурень на посту пити? Я службу знаю!
– Не бреши! Бачу, що пив! Пика брезкла! Ану, дихни!
Капрал простягнув носа до самого рота солдатового. Той дихнув.
Фількін сморщився – плюнув набік.
– Тьху! Смердить, як із конюшні! А ще кажеш, не пив!
– Їй-богу, не пив! Ну, ковтнув один ковток, щоб покуштувати царициної горілки. Ото й усе!
Капрал побагровів.
– Та й усе! – знову передражнив він осоловілого солдата. – Та чи ти, дурню, знаєш, що нас чекає? Каторга! Ка-тор-га! Ти чуєш, йолопе? Але, перш ніж мене поженуть на каторгу, я виб’ю з тебе душу! – і ще раз сунув кулаком у зуби солдатові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чумацький шлях (збірник) » автора Малик Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чумацький шлях“ на сторінці 52. Приємного читання.